Зустрічаються люди, які багато дають іншим. Вони підтримують, включаються, помічають дрібниці. Їхня турбота щира, жива, тепла.

Але в якийсь момент вона починає виснажувати. Не тому, що інші «не такі», а тому, що баланс порушується.
Турботи стає більше, ніж ресурсу. Більше, ніж відповіді у відповідь.

І тоді з’являється тиха втома, яку складно одразу визнати. Бо ж «я сам обрав бути таким». Тут важливо побачити: турбота - це не тільки про інших, а ще й про здатність зупинитися.

Не відповідати одразу.
Не включатися завжди.
Не брати більше, ніж можеш витримати.

Бо турбота, в якій немає місця для себе, поступово перетворюється на виснаження.