Є розмови, які довго не відбуваються. Не тому, що немає слів, а тому, що є страх зіпсувати, образити, втратити.

І тоді людина відкладає та починає чекати кращого моменту, більш правильного формулювання, більшої впевненості.

А в всередині вже є напруга, бо невисловлене нікуди не зникає. Воно змінює інтонацію, погляди, дистанцію, проникає в дрібниці, у реакції, у паузи між словами…

Іноді здається, що мовчання зберігає стосунки, але насправді воно поступово віддаляє.

Складність не в тому, щоб знайти ідеальні слова, а в тому щоб дозволити собі бути чесним, навіть якщо це незручно.

Бо близькість не витримує довгого мовчання про важливе.