Про заздрість не прийнято говорити відкрито. Ії легше замінити критикою, знеціненням або холодною дистанцією.

Але всередині часто є інше: біль від того, що у когось є те, чого хочеться тобі.

Заздрість може лякати, бо вона ніби показує «неправильну» частину нас. Нас вчили - це погана якість. І ти ніби відчуваєш себе ось цією поганою людиною.

Але насправді це дуже чесне почуття. Воно вказує на бажання, які з якихось причин залишилися непрожитими.

Заздрість - це не про іншого, це про себе, якому щось, можливо, не дозволили, не дали, не допомогли…

Якщо не відштовхувати її одразу, можна почути важливе: чого я насправді хочу? Чому саме цього? Що зміниться в моєму житті, якщо це в мене буде?

І це вже не про руйнування, а про рух, про те, щоб спробувати себе зрозуміти. Всі відчуття нам потрібні, навіть якщо здається, що вони про «поганість»