Можливо ти помічав, як іноді хочеться одразу пояснити себе?

Чому ти так сказав. Чому відмовив. Чому не відповів одразу. Наче будь-яка твоя дія потребує виправдання, щоб залишитися «хорошим» у чиїхось очах.

За цим часто стоїть старий досвід: коли тебе не просто слухали, а оцінювали. І щоб зберегти контакт, доводилося пояснювати, доводити, пом’якшувати.

З часом це стає автоматичною реакцією. Людина ніби не має права просто зробити вибір без коментаря.

Але кожне зайве пояснення - це маленький сумнів у власному праві бути собою.

Не всі рішення потребують аргументів, і не всі люди здатні їх почути.

Іноді достатньо просто сказати: «я так вирішив» , і залишитися з цим.