Іноді з’являється дивне відчуття: ніби ти живеш, але не зовсім собою.

Є ролі, які добре виходять - відповідальний, сильний, зручний, зрозумілий. Але за ними ніби ховається щось більш живе, що не завжди має місце проявитися.

І тоді життя починає нагадувати виконання сценарію.

Зовні все може виглядати правильно, але всередині є відчуття віддаленості від себе.

Ролі потрібні, бо вони допомагають нам взаємодіяти зі світом. Але проблема з’являється тоді, коли вони повністю замінюють собою людину.

Повернення до себе - це не руйнування ролей. Це поступове дозволення собі бути трохи більше, ніж вони.

Бо справжнє життя починається там, де є не лише функція, а й жива присутність.