Є ситуації, де людина раптом починає себе редагувати, контролювати себе ретельно. Слова обираються обережніше, реакції стримуються, жарти не озвучуються. Наче всередині з’являється фільтр: це можна, а це краще не показувати.

Це не завжди про страх конкретних людей, це може бути і про внутрішній досвід, де справжність колись не витримували.

І тоді формується така звичка - бути трохи іншим, ніж є насправді. Більш зручним, менш помітним, менш живим…

Але разом із цим втрачається відчуття присутності. Людина ніби є - але не повністю, тільки якоюсь частиною

Поступово можна вчитися повертати себе в контакт. Маленькими кроками: трохи більше чесності, трохи менше внутрішнього контролю.

Бо близькість починається там, де з’являється справжність.