Іноді життя ніби відкладається. Не тому, що немає можливостей, а тому, що всередині живе відчуття: зараз не час.

Треба ще підготуватися, стати впевненішим, стабільнішим, «кращим».

І людина відкладає рішення, бажання, зміни, наче чекає моменту, коли з’явиться внутрішня готовність, яка все пояснить і прибере сумніви.

Але цей момент часто не приходить…

Бо справа не в ідеальній точці старту, а в страху - помилитися, не впоратися, розчаруватися в собі.

І тоді життя проходить у режимі підготовки до життя.

А може повернення до себе починається з простого питання: а що, якщо чекати більше не потрібно?

Бо рух починається не з впевненості, а з рішення продовжувати рухатися без неї…