Буває стан, який складно пояснити.

Зовні все виглядає нормально. Життя йде, є справи, люди поруч. Але всередині - ніби порожньо. Немає відгуку, немає живого інтересу, немає руху…

Це не завжди про депресію в класичному розумінні. Часто це про втрату контакту із собою.

Коли людина довго жила у режимі «треба», «повинен», «так правильно», поступово може зникати відчуття «хочу». І разом із ним - жвавість у житті.

Порожнеча в цьому сенсі - не відсутність почуттів. А сигнал, що внутрішній світ потребує уваги.

Не завжди потрібно одразу щось змінювати. Іноді важливо просто зупинитися і чесно побути з цим станом, не заповнюючи його будь-чим іншим.

Бо саме в цій тиші може почати з’являтися щось справжнє.