Іноді у стосунках є тепло, увага, навіть турбота, але всередині все одно залишається сумнів.

Наче люблять не зовсім тебе.
А ту версію, яка зручна, зрозуміла, правильна.
Ту, яка не конфліктує, не ускладнює, відповідає очікуванням.

У такі моменти з’являється напруга: треба відповідати тоді…
Тримати планку. Не виходити за межі того образу, який, здається, і є умовою цієї любові.

І тоді може виникати тихе питання: а що буде, якщо я покажу себе іншим? Неідеальним, розгубленим, живим?

Цей страх часто народжується не в теперішніх стосунках, а значно раніше - там, де любов справді залежала від поведінки, оцінок, «правильності».

З часом стає важливо перевірити реальність: чи справді мене тут не витримають іншим, чи це мій старий досвід говорить замість теперішнього?

Бути собою може здаватися ризикованим. Але лише так можна зрозуміти, чи люблять тебе - чи лише твою роль.