Буває так, людина дивиться навколо і ніби підраховує: у когось уже сім’я, стабільність, кар’єра, зрозумілий шлях.

А всередині виникає тихе відчуття - я не встигаю.

Це переживання може бути дуже болісним. Бо воно торкається не лише фактів, а й уявлень про те, «як мало бути».

Про внутрішній сценарій життя, який ніби не справдився.

Тоді навіть власні досягнення можуть знецінюватися. Замість радості з’являється порівняння, замість цікавості - тривога.

Відчуття запізнення часто народжується там, де багато зовнішніх орієнтирів і мало контакту зі своїм темпом. Бо життя не має єдиного розкладу.

Найважливіше - це не наздоганяти когось, а дозволити собі рухатися у своєму ритмі.