Іноді після хороших подій або теплих моментів раптом з’являється неспокій.

Наче всередині звучить думка: «Це ненадовго», «Щось обов’язково піде не так». Радість не встигає розгорнутися, бо психіка вже готується до втрати.

Таке переживання може народжуватися там, де досвід щастя колись різко обривався. І тоді формується звичка не довіряти добрим моментам.

Людина може навіть несвідомо стримувати себе - не дозволяти радіти на повну, щоб потім було не так боляче.

Поступово можна вчитися витримувати не лише сум, а й радість. Дозволяти собі жити її, не забігаючи наперед.