Деяким людям значно легше витримувати перевтому, розгубленість чи навіть біль, ніж сказати просте: «Мені зараз потрібна підтримка».

Просити про допомогу може здаватися небезпечним. Наче в цей момент ти стаєш видимим у своїй вразливості. Наче ризикуєш почути відмову або байдужість.

І тоді людина вчиться справлятися сама. Стає сильною, надійною, самодостатньою. Але десь глибоко може залишатися відчуття самотнього навантаження - ніби все життя потрібно нести на власних плечах.

А може близькість починається саме там, де з’являється можливість сказати: «Я не справляюся один»?