Страх розчарувати близьких

Іноді ми живемо так, ніби поруч із нами постійно стоїть невидимий спостерігач, який оцінює: достатньо ми стараємося чи ні.

Страх розчарувати близьких може керувати вибором професії, партнера, міста, навіть способу говорити чи вести комунікацію

Ми ніби носимо в собі їхні очікування і намагаємося не порушити тендітну рівновагу: «щоб мною пишалися», «щоб не засмутилися», «щоб не відвернулися»

Але розчарування - це частина дорослих стосунків. Неможливо залишатися вірним собі й одночасно ніколи нікого не засмучувати. І якщо життя будується лише навколо уникання чужого розчарування, поступово з’являється інше - власне.

Інколи дорослішання починається саме з цього: я можу витримати, що комусь буде некомфортно з моїм вибором.