Втома від власної ролі

Іноді виснажує не життя, а роль, у якій ти живеш місяцями або роками.

«Сильна», «розумна», «та, що все витримає», «та, що розуміє інших». Ці образи можуть виглядати як комплімент, але з часом стають пасткою.

Бо з них не можна вийти без почуття провини: якщо я не витримаю - я підведу, якщо я попрошу - я зраджу образ.

Така втома не лікується відпусткою. Вона пов’язана з внутрішньою забороною бути слабкою, розгубленою, неідеальною. Людина ніби постійно грає саму себе - але без антракту.

Інколи перший крок до полегшення - чесно визнати: ця роль мені більше не підходить. І я не зобов’язана бути незмінною. Я маю право на слабкість, я маю право бути різною