Право змінюватися

Є внутрішній страх, який рідко називають вголос: страх стати іншою людиною і втратити тих, хто звик до тебе «попередньої».

Зміни не завжди виглядають як прорив. Частіше - як тихе віддалення від старих розмов, старих ролей, звичних жартів. Людина ніби починає говорити іншою мовою, а навколо - не всі готові її чути. І тоді з’являється вина: «я стала не такою», «я ускладнилася», «я більше не зручна».

Психіка часто тримається за сталість не тому, що там добре, а тому що там знайомо. Але розвиток - це завжди ризик втрати.

І водночас - єдина можливість не застрягти в образі себе, який давно перестав бути живим.

Ми маємо право змінюватися навіть тоді, коли іншим це не подобається. Іноді це єдина форма чесності із собою.