Страх бути зайвим

Цей страх рідко звучить прямо.
Частіше — як мовчання. Як пауза перед тим, щоб щось попросити. Як фраза «та нічого, я сам/сама».

Бути зайвим — означає ризикнути втратити зв’язок.
Особливо якщо в дитинстві любов відчувалася умовною: коли ти зручний, слухняний, «не заважаєш».

Тоді в дорослому житті людина вчиться зменшувати себе: не навантажувати, не вимагати, не надто хотіти.
А всередині зростає самотність — навіть поруч із близькими.

Парадокс у тому, що справжній контакт народжується не з зручності, а з присутності.
Коли ти є — зі своїми потребами, сумнівами, вагою.

Ризик бути «зайвим» іноді є єдиним шляхом перестати бути самотнім.