🥷 Його рухи чіткі.
Кожен крок тихий, але водночас рішучий.
Він як ніхто знає місцевість й миттєво стає її непомітною частиною.

Снайпер не поспішає.
Він уміє чекати, бо має важливу мету – прицільно знищити ворога.

Години серед моху, опалого листя і соснових голок... Серед пронизливого гудіння дронів й відлуння нещадного «гніву» артилерії.

«Це наша земля, в*родки. І ми не дамо її забрати...» – він може довго думати про тих, на кого полює. Про тих, хто щодня вбиває цильних у мирних містах і селах, про тих, хто змушує наших дітей навчатись у підвалах й здригатися від найменшого звуку...

Втома й затерпле тіло від багатогодинного очікування – усе це залишається десь позаду, коли марксмен раптом помічає ціль.

Тихий постріл розриває тишу.
Для окуп*нта – це остання мить, для снайпера – виконаний вирок.

Він знову завмирає, продовжуючи своє прицільне полювання. На хробаків, що більше не будуть повзати святою українською землею.

#СухопутніВійська #67ОМБр #ЗСУ