🔥 Наша лють різного калібру.
Залізом і вогнем знищуємо ворога.
👇🏻 Донать на перемогу
https://67ombr.pages.dev/
Двіжуй з нами ⚔️💣
Наші рекрутингові центри;
+38066 894 63 68 — Київ
+38099 191 32 45 — Львів
Post #4624
519
18 вересня у Самгородоцькій громаді відбувся захід на вшанування шістьох полеглих Захисників України.
Шість людських доль. Родини, життя яких назавжди розділилося на «до» і «після». Воїни, які стали на захист Батьківщини та віддали за її свободу найдорожче — власне життя.
Серед полеглих Героїв —військовослужбовець 67-ї окремої механізованої бригади, молодший сержант Юрій Володимирович Місько.
Разом із рідними, близькими, побратимами та жителями громади присутні схилили голови перед Воїнами, які віддали найцінніше за право українців жити на своїй землі, говорити рідною мовою та бачити над вільними містами й селами синьо-жовтий прапор.
Від 67-ї окремої механізованої бригади у памʼятному заході взяла участь представниця цивільно-військового співробітництва 1-го механізованого батальйону Ганна Мяшина.
Від імені бригади вона вшанувала світлу пам’ять побратима, висловила повагу та вдячність його родині, який став на захист України й до останнього виконував свій військовий обов’язок. Ми шануємо тих, хто віддав життя за Україну, підтримує їхніх близьких і зберігає зв’язок із громадами, звідки вони родом.
Під час заходу для створення та наповнення музейної експозиції громаді передали предмети, привезені з війни: зразки військового спорядження, безпілотний літальний апарат, тубус від боєприпасу та інші речі, що стали безмовними свідками боротьби українських захисників.
За кожною подряпиною на металі — бойові завдання. За кожною річчю — дні й ночі на передовій, холодні окопи, тривожне небо, мужність, побратимство та неймовірна сила українських воїнів. Цих предметів торкнулася війна, а відтепер вони служитимуть для збереження правди, розповідаючи дітям і наступним поколінням, якою ціною Україна виборює свою свободу.
Біля меморіальних світлин — квіти, сльози й тиша. У ній звучать невимовлені слова близьких. У ній кожне ім’я стає молитвою. Вона нагадує всім нам: за можливість жити, працювати, виховувати дітей і зустрічати новий день заплачено життями найкращих.
Для тих, хто втратив найдорожчих, немає слів, здатних зменшити біль. Але є спільна вдячність та наш обов’язок бути поруч та відповідальність берегти згадку про полеглих не лише під час пам’ятних заходів, а щодня — у своїх вчинках, у ставленні до близьких загиблих, у продовженні боротьби та в любові до України.
Ми не повернемо тих, кого забрала війна. Але можемо зробити все, щоб їхні імена ніколи не стерлися з історії, щоб життєписи продовжували жити, а подвиг залишався моральним орієнтиром для наступних поколінь.
Висловлюємо щиру вдячність Самгородоцькій громаді, працівникам Центру культури і дозвілля, родинам, побратимам та всім небайдужим, хто береже згадку про полеглих Захисників України.
🇺🇦Вічна Слава Героям!
Шість людських доль. Родини, життя яких назавжди розділилося на «до» і «після». Воїни, які стали на захист Батьківщини та віддали за її свободу найдорожче — власне життя.
Серед полеглих Героїв —військовослужбовець 67-ї окремої механізованої бригади, молодший сержант Юрій Володимирович Місько.
Разом із рідними, близькими, побратимами та жителями громади присутні схилили голови перед Воїнами, які віддали найцінніше за право українців жити на своїй землі, говорити рідною мовою та бачити над вільними містами й селами синьо-жовтий прапор.
Від 67-ї окремої механізованої бригади у памʼятному заході взяла участь представниця цивільно-військового співробітництва 1-го механізованого батальйону Ганна Мяшина.
Від імені бригади вона вшанувала світлу пам’ять побратима, висловила повагу та вдячність його родині, який став на захист України й до останнього виконував свій військовий обов’язок. Ми шануємо тих, хто віддав життя за Україну, підтримує їхніх близьких і зберігає зв’язок із громадами, звідки вони родом.
Під час заходу для створення та наповнення музейної експозиції громаді передали предмети, привезені з війни: зразки військового спорядження, безпілотний літальний апарат, тубус від боєприпасу та інші речі, що стали безмовними свідками боротьби українських захисників.
За кожною подряпиною на металі — бойові завдання. За кожною річчю — дні й ночі на передовій, холодні окопи, тривожне небо, мужність, побратимство та неймовірна сила українських воїнів. Цих предметів торкнулася війна, а відтепер вони служитимуть для збереження правди, розповідаючи дітям і наступним поколінням, якою ціною Україна виборює свою свободу.
Біля меморіальних світлин — квіти, сльози й тиша. У ній звучать невимовлені слова близьких. У ній кожне ім’я стає молитвою. Вона нагадує всім нам: за можливість жити, працювати, виховувати дітей і зустрічати новий день заплачено життями найкращих.
Для тих, хто втратив найдорожчих, немає слів, здатних зменшити біль. Але є спільна вдячність та наш обов’язок бути поруч та відповідальність берегти згадку про полеглих не лише під час пам’ятних заходів, а щодня — у своїх вчинках, у ставленні до близьких загиблих, у продовженні боротьби та в любові до України.
Ми не повернемо тих, кого забрала війна. Але можемо зробити все, щоб їхні імена ніколи не стерлися з історії, щоб життєписи продовжували жити, а подвиг залишався моральним орієнтиром для наступних поколінь.
Висловлюємо щиру вдячність Самгородоцькій громаді, працівникам Центру культури і дозвілля, родинам, побратимам та всім небайдужим, хто береже згадку про полеглих Захисників України.
🇺🇦Вічна Слава Героям!
- ❤ 15
- 🫡 7
- ⚡ 2
- 🕊 1
