***
Я хотіла щоб ти був щасливий щодень,
Щоб усмішка з'являлась на твоєму обличчі.
Щоб сюжети книг були реальністю,
Де він переверне світ задля неї.
Мабуть, література все ж таки дивна,
В ній стільки любові й стільки кохання,
А цей світ надто жорстокий,
Надто складний,
І зовсім не милосердний.
Мабуть, любові місце лише в книгах,
А може, її не існує.
Та, мабуть, я не зрозуміла,
Навіщо ж її, коли її нема..
Мабуть, все надто важко,
Життя теж важке.
Та я любила тебе недосяжно,
Мабуть, ти був все ж далеко.
Та поки в серці живуть урагани,
Моя душа витає десь навесні,
Поміж розквітлих кущів бузку,
Десь на світанку,
Там, де немає війни.
Вона витає десь поміж серпанку,
Що огорнув усі пагорби ці.
Мабуть, все ж це дуже важко,
Але там наче рай,
Все таке прекрасне,
А десь далеко чекаєш ти:
Інший, такий...досяжний.
Але світло в кінці тунелю гасне,
Я закриваю щоденник.

17.08.2026