***
А знаєш, я більше не боюся болю.
Бо ніхто не може так просто взяти
Й викинути моє серце.
Мабуть, я все ж не боюся болю.
А може, ми ще колись зустрінемось.
Ніхто не подарує білі троянди,
А бузок буде квітнути щодень.
Ніхто не буде шукати ту саму чотирьохлистну конюшину,
Ніхто не буде читати книжки.
Можливо, не популярні,
Навіть нудні,
А ти завжди боявся бути не таким.
А я?
Я все ж така,
Можливо, й трохи інша,
Можливо,більш відкрита,
Та просто я вже не боюся болю.
Ти хоч знаєш, що я тебе згадую щоночі,
Коли з вікна чути рев мотоциклу?
Щоразу, коли розв'язую дурні задачі з фізики,
А ти її так любив.
Мабуть, я колись почитаю Марка Вовчка,
Та ти мені не поясниш сенси,
Які ти сам дізнався.
Мабуть, мені треба перестати читати фентезі,
Бо я щораз згадую про тебе.
А може, все ж почати гарно малювати?..
Та мій стиль малюнків буде відрізнятись від твого,
А я хотіла б бути як ти.
Мабуть, я не зрозумію фанатів доброго вина,
Та і тих, хто так цікавиться політикою.
Але я хотіла б бути схожою на тебе,
Можливо, не зовнішньо,
Але в середині зараз пустота.
А я ніколи не розуміла таких підлих і надто самовпевнених людей.
Мабуть, я ніколи не зможу бути як ти,
А може, я просто перестала боятись болю.
Читаю чергову книжку й згадую про тебе.
Я все ж емоційна людина, а ти вважав холодною,
Та зараз таке в мене серце.
Раціональності не місце в моїй голові,
Але я вмію описати почуття.
Що ж, мабуть, я все ж перестала боятись болю,
А ти далі далеко.

16.08.2026