***

Мабуть, ми самі собі пророкуємо долю,
Мабуть, все ж потрібно говорити хороше.
А ми з тобою вже не побачимось,
Залиште це в минулому, люди...
Мабуть, все ж далеко твої руки,
Твої очі не бачать краси.
Але ж які ці кляті й нестерпні муки!
Мабуть, все ж потрібно говорити хороше.
Звісно, ми самі пророкуємо собі долю,
Думаєм про погане,
І ось воно й тут.
Мабуть, не судилось нам зустрітись сьогодні,
Але завтра ж ще не настало?
Мабуть, вчора ми розійшлись по різних дорогах,
Моє серце у горах,
Твоє тіло в степах.
Та очі наші дивляться на море,
Таке безкрає, тепле, синє.
Мабуть, ми самі собі пророкуємо долю,
А потрібно говорити хороше.
Поки ти далеко я вже до тебе не заговорю,
Мої очі не будуть радіти від краси,
А ти не почуєш моїх віршів.
Хоч колись у інших світах
Ми будемо разом завжди,
А поки ми лиш тут
У жорстокій реальності,
А у снах ми ще раз побачимось.
Можливо, не сьогодні,
А десь завтра
Ми знову поговоримо.
Та сьогодні знову зустрінемось у сні,
Такому прекрасному
І такому далекому.
А все ж таки ми самі собі пророкуємо долю,
Потрібно говорити хороше.

12.08.2026