Грабовський у своїх «Коротких притчах давніх поляків» (Краків, 1819) наводить на стор. 86 із проповіді ксьондза Анджея Радавицького, домініканця, виголошеної на похороні дружини Міколая Фірлея під назвою «Сумне розлучення 1632 р.», такий уривок, додаючи наприкінці зауваження, що це перший слід польських синонімів: «Одне діло — wynaleźć (ви винайти/знайти навмисно), інше — znaleźć (знайти випадково). Той знаходить (натрапляє випадково), хто шукає, а той випадково знаходить, хто про це й не думав і не мав наміру шукати. І так випадково ми знаходимо те, що русин добре висловлює словом "нашов" (naszeł). Як-от коли хтось іде дорогою з Кракова до Вільна і його брат, який живе у Пруссії, зустрінеться йому на тій дорозі, хоч він про нього й не думав і не сподівався його побачити, — то знайде його випадково; а коли ми навмисно шукаємо загублену коштовність або інші речі й отримуємо їх, тоді ми кажемо, що "винайшли" (wynaleźli)».