– Що я можу для вас зробити?
Запитання застає мене зненацька. Що він має на увазі? Нам із донькою потрібно так багато й водночас нічого – ми якось самі даємо собі раду.
Хочеться сказати: «Просто будь Тосі татом». Я добре знаю на власній шкурі, як це – рости без батька. Усе дитинство я мріяла, що тато знайде мене. Або що мама розкриє таємницю і розповість, хто він, – і я поїду до нього і скажу: «Здрастуй, тату. Я – твоя донька».
Я пам’ятаю, що мені заборонено розголошувати, що між нами було, і здогадуюся, що Герман, найімовірніше, пропонує лише гроші. Мені б… бодай трохи. Я купувала б Тосі більше фруктів і м’яса.
Я хотіла б записати доньку на різні гуртки – у сусідньому будинку є школа раннього розвитку, куди приймають малюків від двох років. Ціни там зовсім негуманні, мені не по кишені. А якби Герман оплачував, було б круто…
Але попросити його язик не повертається – не ті в нас стосунки. Формально він їй навіть не батько, тому нічим не зобов’язаний.
https://booknet.ua/book/ne-chekai-mene-b452965