Моя донька – наймиліше й найгарніше створіння на світі. Це саме та дівчинка з моїх видінь, тільки там вона була без окулярів…
– Привіт, – присідаю перед нею навпочіпки.
Знаю, що спершу маю поговорити з Лідою і все їй пояснити, але я надто схвильований зустріччю з малючкою, щоб керуватися логікою.
– Як тебе звати?
Я не пам’ятаю, у якому віці діти починають говорити. Племінники спочатку белькотіли якусь абракадабру своєю тарабарською мовою, а потім ця абракадабра поступово перетворилася на нормальну, зрозумілу всім мову.
Донька не бажає демонструвати своє вміння спілкуватися й обирає іншу стратегію – здіймає рев. Ліда одразу підхоплює малючку на руки. Відчувши себе в безпеці у маминих обіймах, донька замовкає, але дивиться на мене спідлоба, з недовірою.
https://booknet.ua/book/ne-chekai-mene-b452965