🔠🔠🔠🔠🔠🔠🟠🔠
із Сандрою Мурмайт

1. Сандро, якою була ваша перша історія, яку ви написали, але ніхто не прочитає? 😏
О, у кожного автора є літературний скелет у шафі. У мене, підозрюю, там уже ціле кладовище. 😂 Писати я почала років у тринадцять, і моєю першою історією було фентезі з елементами дарк-роману. Уявіть, до чого могла додуматися моя пубертатна версія! Перевидання не планується. :))

2. Ви легко перемикаєтесь між фентезі, ромфантом і детективом. А який жанр показує справжню вас?
Однозначно фентезі! Я сама найчастіше читаю саме цей жанр і люблю вигадувати світи, яких не існує в реальності. Тож, хоч я й експериментую з різними напрямами, взялося!”. Хоча не скажу, що мені повністю вдалося досягти цього у своєму детективі. Але я старалася!

4. У «Хто вбив мого чоловіка?» є таємниці, зради й небезпечне партнерство. Чи знали ви вбивцю ще до першого розділу?
Так, фінал був готовий ще до початку написання. Залишалося тільки якось до нього привести персонажів. :).  Для мене важливо, щоб розгадка мала логіку, а в кожного підозрюваного була причина нервувати.

5. А якби ваші персонажі могли розповісти читачам один секрет про вас, що б вони видали? 😈
Що я значно підозріліша людина, ніж здаюся. Якщо персонаж отримує надто багато щастя, я вже думаю, як це використати проти нього. Коли в історії надто багато радості, це підозріло. А мої герої, мабуть, назвали б мене нестерпною. Але вони просто не цінують свого автора! 😌

6. Вівіан із «Від дворянки до селянки» опиняється в зовсім новому житті. А що б ви самі зробили, якби одного ранку прокинулися у світі власної книги?
Спочатку - паніка, паніка і ще раз паніка! Я надзвичайно не стресостійка. :). А потім спробувала б використати головну перевагу авторки: я ж начебто знаю, що має статися далі. Щоправда, один невдалий крок і весь сюжет може піти шкереберть.

7. Який ваш персонаж найбільше схожий на вас характером, навіть якщо ви цього не планували?
Мабуть, Марта з роману “За двісті років до світанку”. Не планувала, але наші реакції на стресові ситуації та почуття гумору дуже схожі. Іноді персонажі виходять реалістичними саме тому, що авторка випадково списує їх із себе. :)).

8. Чи був герой, якого ви спочатку не любили, але під час написання закохалися в його характер?
Так, Артур - другий головний герой роману “За двісті років до світанку”. Спочатку я прописала його зверхнім снобом, але в процесі написання побачила, як він змінюється, і зрозуміла, що не такий він уже й поганець. Здається, персонаж вирішив самостійно покращити свою репутацію. :D

9. Яку свою авторську слабкість ви вже навчилися перетворювати на перевагу?
Любов до ускладнень. 😂 Сюжет міг би йти прямою дорогою, але моя фантазія бачить роздоріжжя і табличку “Вхід заборонено”. Здогадайтеся, куди я піду! Але я вчуся розуміти, коли несподіваний поворот справді робить історію цікавішою, а коли він просто заважає.

10. Що вас більше дратує як авторку: «передбачуваний» коментар читача чи читач, який вгадав розв’язку? 😄
Читач, який вгадав розв’язку, викликає повагу! А от після коментаря “передбачувано” хочеться трішки докопатись: “Добре, а як саме ти це передбачив?” :).

11. Якби вам дозволили стерти одну сюжетну лінію з будь-якої своєї книги й переписати її, що б це було?
Дайте авторці кнопку “Редагувати минуле” - і вона зникне на три робочі дні. 😂 Насправді я волію не чіпати завершені історії, хоча часом руки так і сверблять усе переписати. Просто кожна книга це ще й відображення того, якою авторка була на момент її написання.

12. Ваші книги дуже різні. Ви пишете те, що хочеться читати самій, чи те, чого, на вашу думку, бракує читачам?
Передусім те, що самій хотілося б прочитати. Але мені подобається й експериментувати зі знайомими тропами: брати звичну ідею й запитувати себе, що буде, якщо все піде зовсім інакше. На цьому перетині й народжуються мої історії.