— Можна залишити Патріків у своїй кімнаті? — питає Катя, примружує очі. — Вони ще малі для школи.
— Звісно, — кажу. — А я тобі поки косички заплету.
Вітя все мнеться на порозі, спостерігає за нами.
— То, може, я поки сніданок приготую… — чи то питає, чи каже.
Киваю йому і йду з Катею до її кімнати. Вона садить пупсів на диван, поруч одне з одним, і сідає на стілець. Я беру гребінець і розділяю її волосся на дві половини.
— Мирослава Іванівна, — питає Катя. — А де буде татова кімната?

https://booknet.ua/book/moya-chuzha-smya-b456066