— Ви досі думаєте, що я хочу бути поруч із Адріаном? — Вівіан ледь стримувала роздратування.

— На засіданні ви дуже уважно на нього дивилися.

Вона прикрила обличчя долонями.

— Святі Потоки… То ви через це весь цей час ходили з таким похоронним обличчям?

— Я думав, що ви ще не забули його.

Вівіан зітхнула.

— Якщо я й хотіла б залишитися в цій клятій столиці через чоловіка, то точно не через Адріана. А через одного нестерпно впертого чоловіка…

Кайден насупився. Його мозок уже гарячково перебрав імена столичних аристократів.

— …який ходить із таким обличчям, ніби народився з кам'яною брилою замість міміки. І взагалі не вміє розмовляти з жінками…

Він дивився на неї з глибоким нерозумінням.

— Святі Потоки… Дайте мені терпіння.

Вівіан схопила його за комір мундира, рвучко потягнула на себе й жадібно накрила його губи своїми.

Читати тут: https://booknet.ua/reader/vd-dvoryanki-do-selyanki-b455666?c=5052856