Переклад — це значно більше, ніж заміна слів однієї мови словами іншої. Разом із книжкою перекладач переносить її ритм та інтонацію, культурну пам’ять і досвід — усе те, завдяки чому текст залишається собою.

Для України сьогодні ця робота має особливе значення: важливо, щоб українською можна було читати світ — його літературу, ідеї та історії різних культур, — і щоб світ міг читати Україну без посередництва чужої мови та чужого погляду. Тож сьогодні дякуємо перекладачам і перекладачкам за уважність до слова, за українську, здатну говорити про все, і за світ, який завдяки вам стає ближчим ❤️‍🩹

І щоб говорити не лише про перекладачів, а й із ними, зібрали наші розмови про те, що зазвичай залишається по той бік готової книжки📙
➡️До Міжнародного дня перекладача: розмова із Мартою Госовською — очільницею відділу перекладів Лабораторії
➡️Ярослава Стріха — про «Дім на краю світу»
➡️Ярина Тарасюк — про «Привіт, печале»
➡️Оксана Щерба — про «Наволу»
➡️Світлана Брегман — про «Кишенькову магію»
➡️Радомир Мокрик — про «Сім костелів»
➡️Соломія Нижник — про «Наші змучені душі»
➡️Іванна Михалик — про «Бійся полум’я»
➡️Ольга Бондаренко — про «Закохані в Пікассо»
➡️Анна Дмитренко — про «Заради прибутку»
➡️Ірина Малевич — про «Як виховати найщасливіших дітей у світі»
➡️Тимур Сандрович — про переклад манґи «Сходження буквоїжки»