— Ти не лізеш у моє життя, я не лізу у твоє.

— Ти не будеш лізти у моє життя і я можу робити все, що хочу? – запитала я, посміхнувшись від такої заяви. — Правда?

— Звісно до тих пір, поки це не стосуватиметься твоєї безпеки, – він знизав плечима. — Все інше мене не стосується. Тож…

— Домовились, – я різко розвернулася до валізи, вдаючи, що страшенно зайнята пошуком якоїсь неіснуючої речі, і почала виймати одяг. Я сподівалася, що зовні виглядаю спокійною, бо всередині всю трясло від злості. «Не лізти в його життя». Наче я збиралася…