✨Котяче царство✨

Треба вертатися до звичайних віршів..

Невеличка передісторія. Це з апології Платона, відбувається суд над Сократом. По великому рахунку замість виправдання він всіх потроху підстьобує. Також він любитель незручних питань


Я тут мудріше за всіх вас,
Бо я знаю, що не мудрий.
Людська пиха повсякчас
Стягує душевні струни.
Ви, звісно, можете мене судити
Свобода вибору ще той процес.
Але я посланий Афінам,
Немов будильник із небес.
Я не софіст. І ви це вбачте,
Оплату з вас я не візьму.
Однак можливо і пробачте,
Бо настрій вам все ж трохи підпсую.
Знаєте, для чого тут і варто засудити,
То це до безкоштовного стола.
Щоб було завжди що тут їсти й пити,
А це я зможу й без ножа.
Що-що? То все таки до смерті?
Ну що ж, шкода. Для вас велика втрата.
Ще два запити, перед тим як змушений померти
Ви засудили все ж питання, чи Сократа?

Три настрої тікітока:
"Ахрана, атмєна"
"Твої очі ліхтарики, погляд п'ять зірочок"(зарізали)
"Ой, знову поспамиш у мій тік ток. Добре, що у мене є кнопка блок"

Мб старі вірші у яких щось не те, але я не можу зрозуміти що, буду викладати так


17 вересня 23:12

Приймаю естафету від @msmeawka✨

Суть естафети:

«Підписники пишуть в коментарі свою думку про автора каналу і ховають під спойлер, щоб автор каналу потім почитав.»

Передаю естафету далі:

@ladyinmistt
@let_it_beeeeeeeeeeee
@ulichyzh

Хотіла надіслати ці фото трошки пізніше у купі з іншими, але нас знову перевели на онлайн, так шо так

Нагадую✨

Не дає мені телеграм по людськи поставити наголоси, тому наголошені там гОвори і тисячІ

Я вертаюсь додому із школи, і відламую знову горбушку
Вже уявляю мамині гОвори, що донести цілу я мушу.
Ми домовлялись-передомовлялись вже тисячІ разів
І все рівно приношу додому я хліб без двох кінців.
Не довго сварилися, мати давно вже змирилася
Що хлібині добратись цілою ніяк не судилося.
І ось ми збираємо речі, і їдемо знову додому,
А я беру свою старую іграшку, першочергово.
Бабуся давно вже чекає нас на подвір'ї,
"Боже мій, дітки, та ви від голоду сині!"
Мабуть не варто казати їй, що я набрала ще два кілограма,
Боюсь як скажу, то почнеться тут цілая драма.
Вже вечір тихенько підкрався, мов кіт,
І повний всіх ласощів давно мій живіт.
Давай ще залишимось, не скоро додому,
Треба знімати від міст ту утому.
Мене кладуть спати на тому старому дивані,
Та я знову обводжу візерунки ковра.
Коли все ж втомлюсь, то почну уявляти
Ті самі історії, в яких сама не жила.
На ранок прокинусь знову в квартирі,
Ні коврів тих, пампушок, ні навіть кота,
Частково жорстоко жити у світі,
Де лиш спогади повні такого тепла.

Коли вони казали, що в універі буде важко, я не думала що вони мали на увазі сходи..

Мовчать міста. Та не мовчать вокзали й кладовища
В них більше щирості ніж серед сірих плит.
Ми все життя змагались, в кого его більше
Та цей світ чекати нас не звик.

Ми все чекали розклад на щасливе "завтра",
"Сьогодні" не той час, не той момент.
І цю хвилину відкладаємо у надра,
Аж доки вся можливість не розбита вщент.

Десь досі ходять всі палкі зізнання,
Які мали потерпіть ще кіль годин.
Останній звук. Останнєє благання,
І серед всіх зізнань стоїш один.

Так дивно довго й вічно відкладати слово,
У світі, де бува життя - лиш мить.
І ллється дощ, і поле обіймає волошково
Одну лиш постать, що серед плит стоїть

Шукаю жертву для оцінки вірша, бо мені щось не подобається, а що саме я не розумію

Я навіть не знаю чи варто мені якось коментувати

МАКСИМАЛЬНО ПОШИРЮЄМО
укр/англ
в окупованих Олешках також перебуває мінімум як 200 дітей, на їх юні роки припадає не лише війна, а й голод який ми маємо зупинити. росіяни відтворюють часи Голодомору, але вже у іншому столітті та в своєму новому стилю.
якщо світ закриває на це очі, чи можна тоді вважати штучний голод і геноцид чимось..нормальним?
ми маємо кричати про Олешки й про кожне подібне місто чи село, що так само перебуває в окупаційному тиску голоду, страху, зневіри.
без їжі та води доросла людина проживе 3–7 діб (в кращому випадку, якщо все ж доступ до води є 30-70 діб) а тепер уявіть як дітям?
з настанням морозів все може погіршитися. ми маємо діяти вже і зараз, маємо відкрити бодай один вхід і вихід в Олешки й своєчасно забезпечити мешканців міста всіма гуманітарними потребами.

in occupied Oleshky, at least 200 children are also trapped. their young years are marked not only by war but by hunger — and we must stop it. the russians are recreating the Holodomor, but in another century and in their own new style. if the world turns a blind eye to this, can engineered famine and genocide be considered… normal?

we must speak out for Oleshky and for every similar town or village that is likewise under the crushing weight of occupation — hunger, fear, and despair. without food and water, an adult can survive only 3–7 days (at best, if access to water is available, 30–70 days) — and now imagine what that means for children?

with the onset of frost, everything can get even worse. we must act now. we must open at least one corridor in and out of Oleshky and ensure the city's residents receive timely humanitarian assistance.

а тепер фонди\банки що спрямовані на підтримку міст і сіл Херсона, в тим випадку і Олешки:

🔵Благодійний фонд «КРИЛА ФУНДЕЙШН» - http://www.kryla.foundation/
і їх Допомога Лівому берегу - https://send.monobank.ua/jar/3CMT5VK45K
їх Допомога ДІТЯМ Херсону - https://send.monobank.ua/jar/qd7EnER7c
PayPal - kryla.cf@gmail.com

🟡Благодiйний фонд "Support Kherson" - https://support-kherson.com.ua/
Paypal - sup.kherson22@gmail.com
Приватбанк:
Код 44834913, МФО 305299

UAH 673052990000026002006817157

EUR 033052990000026002016808242

USD 373052990000026007006814423
Картка Приватбанку - 4246001004676536

🔵Благодійний фонд "Я - Херсон" - https://t.me/kherson_hub_ua
і там на каналі ви знайдете всі актуальні збори

🟡ГО Плурітон | Повернення з ТОТ та зони бойових дій - https://www.instagram.com/go_pluriton?utm_source=ig_web_button_share_sheet&stkn=ZDNlZDc0MzIxNw==
Допомога - https://l.instagram.com/?u=https%3A%2F%2Fsend.monobank.ua%2Fjar%2F5smUrdjLrQ%3Futm_source%3Dig%26utm_medium%3Dsocial%26utm_content%3Dlink_in_bio%26fbclid%3DPAcGRvZgJleHRuA2FlbQIxMQBzcnRjBmFwcF9pZA85MzY2MTk3NDMzOTI0NTkAAafaSF3BRY9hhSOwFVsv3RATNm7rZ20oJWS4pRcq1Uoih3pM0B52jYPp9cD0Gw_aem_VflxbFSQmNt0ZfBwIF95Qg&e=AUCFU2tGBwydAoRZsnUbyjqXJ92jeekxykhfHlEjPWjaKtbMJwd90uHDazT7vjLUT0NG7mtv-FCtPaBD3PtWzmYRDapjNyoarhZAG9aNfadObBC4IDGeCKFivCWQ6ed_l6SDrJA

НЕ МОВЧІТЬ, ДОПОМАГАЙТЕ

Які часи такі й вірші

Скажіть мені, ну як вести тут справи,
Коли ви усі немов барани?
І не те що леви, ви мов пави
У яких все пір'я обідрали.
Оці всі ваші "бее і мее"
Доконали вже мене.
Я не буду тут. Лишайтесь,
І без мене зоставайтесь.
Я піду у гори за промінням,
І проведу там скількось літ.
Залишусь там, харчуючись корінням.
Бувайте всі. Ваш любий Геракліт

Треба вертатись і писать нормально вірші. А то відпочинок затягнувся