❤️ Мабуть, ця історія не могла мені не сподобатися, бо ми з героїнею майже однолітки, і її спогади про дитинство та юнацтво дуже відгукуються.
"Дотепна і така тепла історія про літні канікули, що повертає в дитинство та юність. Від перших дитячих пригод в селі з сіном та кукурудзою до дорослішання та складних внутрішніх змін. Когось затягнула рутина кар’єрного зростання, а хтось став на захист України, хтось став зразковим сім’янином, а хтось досі вчить дівчат-підлітків як стати ідеальними. Що ж тримає їх разом, застиглих в спогадах Толіків?
«Толіки. Про тих, хто перемотував касету олівцем» — роман про перипетії дорослішання, юні закоханості, що з роками набули абсолютно інакших відтінків. І слід дитинства, який з нами на все життя — не важливо ким ви стали і як далеко опинилися від місця, де живе ваше дитинство."
Сильні сторони книги
В мене немає братів, а бабуся жила з нами в місті. Але читаючи цю книгу, я все ж таки ностальгувала й згадувала дитинство. Це дійсно дуже тепла і літня історія, написана просто та дотепно. І я рада, що читала її саме зараз, коли після зими так хочеться тепла ☀️
"Від першого й аж до останнього слова пісні мурахи бігали по всьому моєму тілу. І так було добре. Навіть краще, як у кукурудзі. Цей кадр залишиться в мої пам’яті назавжди. У ту мить ми були щасливі й могли довірити одне одному життя, бо були впевнені: в будь-який момент сильна братерська рука витягне з прірви."
"Після ситного обіду ми повлягались у «їдальні» кожен на свій рушник, який баба дала для річки. Дмитро знайшов кожному по травинці, звелів взяти травинку в рот і висмоктувати сік. Так, каже, в усіх фільмах роблять: лежать і роздивляються чисте блакитне небо, на якому час від часу вимальовуються білі пухнасті лінії від літаків."
А ще мені сподобалися описи сільського життя саме на заході України, місцевих традицій й колориту.
"Телефонного зв’язку того часу ніколи не зрозуміє покоління, яке народилось після 2000-х. Якщо в карпатському селі в хаті був телефон, то це вважалась поважна сім’я. А якщо в хаті був телефон, яким можна було подзвонити далі, ніж своїм односельцям, — то була надзвичайно успішна сім’я. Проте весь цей телефонний авторитет тримався на удачі. День телефон працював і ловив міжміський зв’язок, а потім, як піде дощ, тиждень міг просто шуміти, але не дзвонити."
Також в книзі підіймаються питання протистояння заходу й сходу країни, мови.
"Російськомовний Київ і пафосні звички — це неминуча боротьба кожного, хто туди переїхав. Але зрозумій таку важливу штуку: круто не переходити на російську й брендові речі, а зробити так, щоб твоє єство стало брендом. Щоб люди в розмові з тобою переходили на українську».
За настроєм книга нагадала прозу Кузнецової, а описи дорослішання — спогади Каті Бльостки (тільки без матюччя). І якщо віднестися до книги легко і читати її саме заради спогадів та вайбу — думаю, що вона вам сподобається.
Слабкі сторони книги
🔍 Якщо ви з тих читачів, що читають прискіпливо, звертають увагу на логіку й стрункість сюжету — у вас точно будуть питання. За бажання тут є до чого прискіпуватися — від "касети, яку перемотували олівцем" в назві, але не в книзі, і до фактів, які наче повинні були бути поясненими в майбутньому, але не були.
"Доросла" частина роману вдалася авторці гірше, ніж саме дитячі й підліткові спогади. Багато питань до любовних ліній. Залишилось відчуття змазаного, недопрацьованого фіналу.
Оцінка і висновок
Я поставила книзі 7 ⭐️ з 10.
Мені в цілому сподобалося — цей літній вайб перекрив описані вище недоліки. А ви вирішуйте самі, чи читати. Сподіваюсь, мої враження вам допоможуть.
Книготерапія 📗Підписатись