Мені дуже сподобалось «Часосховище», тож вирішила почитати і цю книгу.
"Герой «Природного роману» потрапляє у круговерть життєвих невдач: розлучення з дружиною, бідність, самотність… Моменти життя головного персонажа, спогади про різних людей, країни, події, роздуми про начебто сторонні речі – ніби фрагменти мозаїки, з яких треба скласти цілісну картину. Це, разом зі збігом імен і подій, втягує читача у своєрідну гру, приковуючи його увагу до хитросплетінь сюжету. До книжки увійшли також оповідання Ґеорґі Ґосподинова, написані у різні роки."
Нажаль, «Природний роман» не потішив мене так, як «Часосховище». Це дійсно роман-мозаїка з роздумами, замальовками та спогадами, розташованими у випадковому порядку. Через це він видається дещо сумбурним. Тут також майже не має розвитку сюжету. А ще не всі фрагменти мозаїки однаково мені зайшли 😭
Що сподобалось
Цікаво було читати думки про розлучення:
"Уявляю собі, як плачуть близькі, чуючи наше остаточне і безповоротне «так» на запитання судді. Втім, вони і на весіллі плакали. То виходить, шлюб триває між двома «так»"
Із задоволенням читала роздуми про дитинство:
"Батьків цікавлять дрібні речі, наприклад, коли саме ти почав ходити. Ніхто не питає, коли ти почав думати. Перші думки, крок за кроком, як же їх виразити?"
"Вранці я пригадав усіх дружин, яких мав у дитинстві. Звісно, на чолі з матір'ю. Щонайменше дюжина дружин і жодного розлучення. Ніякого болю."
І з особливою ностальгією — про черешню. В моїх спогадах вона також займає неабияке місце:
"Тому ми потай від домашніх і далі щодня вилазили на черешню і готувалися до життя. Черешня змарнованого часу, найкращого часу на цьому світі."
Зачепили й «підслухані» історії випадкових жінок:
"Дорогою додому міркую собі, що за ті пів години я став набагато ближчим із цими жінками, ніж їхні чоловіки за ціле життя. Сумний висновок: мабуть, десь є чоловіки, які набагато ближчі з твоєю дружиною, ніж ти."
А ще — описи подорожей, читання й письменництва:
"Пишу в потязі з Мілана до Венеції. Пишу заради задоволення робити це у потязі до Венеції. Задушлива італійська ніч. Потяг тихо, майже безгучно їде.
— Я взяв із собою Еліота й Кенета Вайта.
— Ти ж казав, що вже їх читав.
— Так, але не в Італії."
Що не сподобалось
Не дуже зайшли теми про туалети, мух та деякі інші — а їх було багато.
🤷♀️ Можливо, постмодернізм — не зовсім моє, і я не до кінця зрозуміла роман. Мені важко оцінити цю книгу, бо вона для мене не цілісна, а наче збірка оповідань — з оцінками від 2 до 5.
Думаю, якщо вам не сподобалось «Часосховище», то не зайде й «Природний роман». А якщо «Часосховище» зайшло, можна спробувати цю книгу — тим паче вона невеличка.
📖 Книга скоро вийде у #чорнівівці (зелена обкладинка, джерело), а я читала старе видання від #темпора (біло-червона обкладинка).
Якщо ви читали, ділиться враженнями — дуже цікаво.
Книготерапія 📗Підписатись