Купила книгу за рекомендацією іншого блогера навіть не знаючи, про що вона. А виявилось, що про нашу війну та окупацію, біженство та ПТСР, кохання та смерть.
"Роман «Петрикор — запах землі після дощу» проговорює й реалізує у слові травми, які залишає в нас полум’я війни. Але варто перенести цей біль у простір міжлюдського існування — і відкривається можливість лікування душі, відновлення надії на майбутнє, віднаходження світла, яке здатний подарувати нам тільки Інший, своєю добротою, своїм баченням нашої долі, своєю любов’ю."
💔Читати було боляче. Це точно найважча книга року і мабуть, одна з найважчих книг, які я взагалі читала. А я читала багато — і про війни, і про репресії, і про концтабори. Можливо, мене так зачепило, бо це наше і відбувається зараз, а не колись давно, не у XXI сторіччі. Книга дуже тригерить, викликає негативні емоції, тож якщо не готові до цього, то радити читати не буду. Принаймні найближчим часом.
В автора особливий, яскравий та виразний стиль письма. Багато влучних формулювань, на кшталт:
"Совість в наші часи говорить українською й тільки в деяких випадках англійською."
В центрі сюжету люди, які зустрілись під час переживання травм війни. Не заглиблююсь, бо буде не так цікаво читати. Жахлива реальність доповнена фантастичними елементами, божевіллям. Герої спілкуються з якимись химерними істотами, тваринами, вважають мертвих живими та навпаки.
🤯 Часом мені було незрозуміло, що взагалі відбувається, важко читалося. Для мене «Петрикор» - суміш реалістичних подій та абсурду, сюрреалізму, хаосу. Роман чимось нагадує книгу «Аліса у Дивокраї», тільки для дорослих. Не знаю, як назвати цей жанр.
"В Україні, що не сади, а виросте все одно вишневий садочок. Ви, пане Чехов, скоріше устриця, ніж росіянин. Мідія, креветка, драматичний морепродукт. Сочевиця до вас пасує, пане Чехов, із добрячим кухлем крижаного білого сухого вина."
🏠 У творі багато Донецька, звідки я родом. За описами здалося, що автор теж. Погуглила і виявилось, що не здалося. До 2014 року Рафєєнко розмовляв і писав російською. Після окупації Донецька переїхав на Київщину, почав вчити українську і навіть писати на ній. У 2022 році кілька тижнів знаходився в окупації.
Мабуть, через особисте проживання цього досвіду, книга і вийшла такою сильною та вражаючою. Оцінила на 8 ⭐️з 10.
“Смерть — це привілей живого. Попереду всіх нас чекає страшенна злива, а потім деякий час над Україною буде лити тихий і теплий дощ. Після нього обов’язково з’явиться той шалений запах, що всі ми знаємо з дитинства. Запах життя — запах землі після дощу.”
Книготерапія 📗Підписатись