Цю книгу я б радила читати восени 🍂
"Київ, 1917-й рік. Сімнадцятирічна Вероніка Черняхівська із закладу для дівчат переходить у нововідкриту Другу українську гімназію, де дівчата і хлопці навчаються разом. Спіритичні сеанси, захоплення Вайлдом, викрадені картини, таємничі культи та розслідування містичних убивств у місті раптом стають частиною її життя. Тим часом червоні загони Муравйова повільно наближаються до станції Крути."
Тут така меланхолійна, похмура, повільна атмосфера, що в мій літній настрій вона якось не вписалася.
І наче все було для мене: детектив, історичний Київ, гарна мова, цікаві історичні постаті — Вероніка Черняхівська, Микола Зеров, Олександра Екстер та інші.
Але саме як детектив книга видається надто повільною. Було багато відступів, розмов, деталей, і через це основна детективна лінія часом відходила на другий план 🙁
І хоч описано все дійсно красиво, періодично я втрачала інтерес, а потім, повертаючись до читання, трохи плуталася в героях.
Фінал мені сподобався — неочікуваний і емоційний 😭
Якщо ви шукаєте динамічний детектив, який триматиме в напрузі від першої до останньої сторінки, це не той варіант.
А от якщо хочеться атмосфери, осіннього Києва, історичних постатей, красивої мови й трохи похмурого настрою — тоді книга вам зайде.
"Вересень теплий і жовтий, як круглобока диня. Пахне мигдалем і травами, грає музикою з естради Шато-де-Фльор. Вересень дихає тривогою, уривається ніжними, ще серпневими вітрами у вікна гімназійних клясів."
"... зараз уже листопад — тьмяно-повільний, млисто-невизначений. Листопад-крук, листопад-перевертень. У його холодній мряці речі здаються зовсім не такими, як на перший позір."
"Він оголює наміри, змушує бачити невідповідності. ...Листопад оточує місто дощовими хмарами, і немає з нього виходу, і немає надії — є тільки сірість негури й холодні цілунки вітру."
#кт_відгук
Книготерапія 📗Підписатись