Це другий трилер в серії. І, до речі, він мені сподобався навіть більше, ніж перший. Якщо що, читати їх можна окремо — сюжет майже не пов'язаний. Це окремі злочини, якими займається один прокурор.
"«Білий вовк» — другий із трилогії психологічний кримінальний роман словенської письменниці Ірени Светек. У густому прадавньому лісі Кочевський Ріг знаходять труп молодої жінки з перерізаним горлом і маскою білого вовка на обличчі. Прокурор Міо Ауреллі з командою слідчих знову береться до роботи та намагається з’ясувати, що символізує ця дивна маска. Стежки слідства ведуть до Товариства захисту кочевського вовка, у якому працювала жертва, та батьків убитої, які приховують великі сімейні таємниці. Коли ж у печері посеред Кочевського Рогу виявляють ще одне тіло, історія починає складатися у логічний пазл."
Тут усе дуже закручено: дивні, схожі на ритуальні, вбивства, загадковий наркотик під назвою «Білий вовк», багато персонажів, які поступово виявляються пов'язаними між собою. Напруга тримається до останніх сторінок, а читати справді моторошно і цікаво 😱
Окрім детективної інтриги, тут багато психологізму, є роздуми про щастя, людські стосунки, залежність та вибір.
"Віола подумала про те, наскільки щастя закоханих відрізняється від того щастя, яке відчуває людина, котра вже прожила життя з усіма його злетами та падіннями. ніби йдеться про два абсолютно різні типи виділення окситоцину та ендорфіну."
"Однак у зморшкуватій сірій речовині і під черепними кістками вже зароджувалась думка про те, що щастя – це лише ходіння по тонкій кризі, котра може тріснути будь-якої миті, і він опиниться в темних водах, де добре знайома сила потягне його назад на дном."
"Залежність поволі покидала єство, у Міо стало більше часу для роздумів. Іноді він думав, що було б краще не копирсатися у власних нетрях, бо ж збагнув, що він – крихке створіння. Залежність присмоктується до людини, приховує справжні барви та засліплює. Коли шар за шаром вони починають злущуватись, мов цибулина, людина залишається сам на сам із собою, що часом буває досить неприємно".
Якщо любите динамічні трилери зі складними сюжетами — повинно сподобатись, хоча..
Наприкінці, щоправда, залишилося двояке враження. З одного боку — вразило, наскільки майстерно авторка переплела всі сюжетні лінії. З іншого — здалося, що зв'язків і збігів трохи забагато. Хоча сама Ірена Светек пояснює це тим, що Словенія — дуже маленька країна, де подібне цілком може трапитися 😀
До речі, як і при читанні першої книги, зовсім не вірилось, що в цій тихій, затишній країні можуть розгортатися такі похмурі історії.
Чекаю третю частину. Сподіваюся, вона вийде до наступного літа, і я знову читатиму її у Словенії ☀️
#кт_відгук
Книготерапія 📗Підписатись