Колись давно я любила детективи, але останнім часом читаю їх рідко. Тож, побачивши цю книгу в підписці, вирішила послухати. На жаль, вона не дуже мене захопила 😟
"1905 рік. Кар’єра одного з кращих слідчих Галичини, львівського комісара Адама Вістовича, йде вгору. Щоб допомогти молодшому колезі, ад’юнктові Самковському, комісар береться за нібито тривіальну справу. Однак з’ясовується, що нитки її тягнуться далеко за межі Львова і навіть за межі імперії.
Розслідування приводить Вістовича у Пруссію, де кілька впливових посадовців та підприємців об’єднуються з мафією, аби протистояти російським шпигунам. Раптом члени цього синдикату починають гинути за доволі жорстоких обставин. Вбивства стаються у Берліні, Позені та інших містах. У цій коловерті несподівано опиняється колишня дружина Вістовича, берлінська актриса Анна Каліш. Комісар береться за найнебезпечнішу справу в своєму житті."
Що мені сподобалося? Напевно, тільки атмосфера. Автор гарно відтворює початок ХХ століття і показує нам різні міста — Львів, Берлін, Познань. Відчувається, що історичний матеріал добре пропрацьований, і саме ця складова для мене була найцікавішою.
А ось із детективом не склалося.
Можливо, через те, що я слухала аудіокнигу, величезна кількість другорядних персонажів, прізвищ і сюжетних відгалужень відволікали від основної історії, тоді як справді важливим моментам іноді бракувало розвитку ❓
Я більше люблю камерні детективи — у стилі Агати Крісті, де є обмежене коло підозрюваних і можна разом із детективом поступово розплутувати справу. Тут же все значно масштабніше: мафія, політика, революційні рухи.
«Аби сховати яку-небудь річ, треба тримати її під носом у того, хто шукає.»
«Потім почистив гарнітур... Але навіть мрець повинен мати гарний вигляд. Особливо, якщо він — львів'янин.»
«— Для реформ потрібен надійний ґрунт, а Росія — це суцільне в'язке болото. На ньому прорости може тільки невігластво і насилля».
Мені не вистачило саме детективної гри. Не було відчуття, що читач може сам скласти пазл. Складається враження, що значна частина розслідування відбувається "за кадром", у голові комісара, а потім нам просто повідомляють, хто злочинець.
Є й чимало сексуальних сцен в стилі Вінничука. Комусь таке подобається, комусь ні. Мене дратувало, що головний герой користується шаленою популярністю серед жінок, хоча не зрозуміло, чому 🕵🏻♂️
Напевно, якщо сприймати цю книгу як історичний роман із кримінальною лінією, а не як класичний детектив, і не очікувати захопливого розслідування, то можна отримати більше задоволення.
#кт_відгук
Книготерапія 📗Підписатись