На жаль, книга мені не сподобалась.
Це ромком, і я не очікувала якоїсь надзвичайної психологічної глибини чи драматизму, які так люблю. Але розраховувала на легке, захопливе читання, трохи гумору, кілька щемких моментів 🤷♀️
Не сталося.
"Двоє найкращих друзів. Літня подорож. Останній шанс виправити помилки й закохатися…
У Поппі й Алекса немає нічого спільного. Вона свавільна й непокірна, має жагу до подорожей, а для нього найкраще дозвілля — посидіти вдома з книжкою. А втім, за часів коледжу вони якимсь дивом подружилися. І хоч більшість часу ці двоє проводять далеко одне від одного, кожного літа впродовж уже десяти років друзі разом їдуть у тижневу відпустку.
Та два роки тому у черговій подорожі Поппі й Алекс посварилися й відтоді припинили спілкування. Дівчина сумує за часами їхньої дружби, тож запрошує хлопця знову відправитися з нею у відпустку, щоб усе виправити, адже розуміє: у тій останній подорожі два роки тому вона була по-справжньому щаслива."
Майже всю книгу мені було нудно. Так, сюжет доволі передбачуваний — але для жанру це не найголовніша проблема. Проблема в тому, що все розвивається дуже повільно, клішовано і майже не викликає емоцій. Жодного разу не засміялася, не було того відчуття, коли складно відірватися 😐
Лише ближче до фіналу історія трохи пожвавилася, але цього було замало, щоб змінити загальне враження.
Якихось класних цитат теж не виділила. Як на мій смак, написано банально:
«Дім — це не місце. Це людина.»
«Хоч би де ти був, саме там моє місце. Я ніколи ніде не буду так на своєму місці, як поруч із тобою.»
«Може, кохання — це справді просто двоє людей, які постійно з'являються одне для одного, знову і знову.»
Це було моє перше знайомство з Емілі Генрі. Знаю, що в авторки багато прихильників, тому, можливо, справа в книзі. А можливо — просто не моя авторка. Поки що продовжувати знайомство бажання немає.
P.S. І ще мене здивували місцеві «міленіали»:
«Я почуваюся точнісінько як стереотипна мілленіалка, мало на що здатна, розгублена і меланхолійна, — із тих, на кого радо нарікає цілий світ».
І якось це зовсім не про наших міленіалів. Тож, мабуть, краще почитати якийсь український ромком, який буде ближчим до душі ❤️
#кт_відгук
Книготерапія 📗Підписатись