Цікава і корисна книга, сподобалась ❤️
"Книжка «Твоє, моє, нічиє та інше» — це коротка історія наших «совкових» травм крізь призму жіночого погляду. Тут ідеться про подолання колективного «совєцького октябрьонка», який навіть через три десятиліття після розпаду срср досі передається у спадок новим генераціям українців. І передається не лише народженим за часів існування совєцього диктату, не лише тим, хто дорослішав і набував життєвого досвіду в часи з викривленою мораллю та етикою, а й тим, хто народився вже у незалежній Україні, проте виховувався в лекалах і наративах совєцьких візій, традицій та взаємин."
Це глибоке дослідження того, що зробив із нами совок. Усіх цих комплексів, звичок, інтроектів, які передавалися від матерів і бабусь. І поки слухаєш, то десь навіть ностальгуєш — бо впізнаєш своє дитинство: мрії про Барбі, якісь знайомі речі, побут, фрази. Але при цьому є усвідомлення, наскільки все це було травматичним і як сильно ця система ламала людей.
“… «совковій» імперії не були потрібні щасливі люди, адже щасливі люди — вільні, а «совку» потрібні були заклопотані, затуркані підданці.”
“Ідеологія совка у своїй суті будувалася на запереченні індивідуального та зреченні особистого.”
Сподобалося, що авторка не концентрується лише на власній історії, а додає коментарі багатьох людей — і публічних, і ні. Декого я давно читаю у фейсбуці, тому було цікаво побачити їхній досвід у цій книзі 👥
Цікаво було слухати аналіз радянських фільмів, які ми всі дивилися десятки разів: «Москва сльозам не вірить», «Службовий роман», «Іронія долі». Як через них нам нав’язували певні "цінності", ролі й моделі поведінки.
“Зрештою, служіння в совєцькій імперії було важливим елементом упокорення і побудови жорсткої ієрархії, службової і соціальної. Тому й заслужити треба було все: від любові та схвалення … до зарплат, грамот, премій, дозволу не соромитися, жити, відпочивати, просто бути. Спочатку заслужи, ага!”
“Совецький наратив гендерної поведінки «на людях» унормовував: щоб бути «порядною», треба отак одягатися, отак себе поводити, отаке їсти, отаке пити, отаке говорити, і не робити того, не робити сього. Чоловіку для того, щоб бути порядним, достатньо не лежати обісцяним у калюжі десь під гаражами. І все.”
Сьогодні День вишиванки, і про вишиванки в книзі теж багато сказано. Чому за носіння вишиванок карали? Бо радянська система намагалася стерти нашу ідентичність, зробити всіх "єдиним радянським народом".
“Совєцька система, успадкувавши від поваленого нею царату хворобливий російський шовінізм, не просто насаджувала повсюдне обов’язкове вивчення російської мови, вона ще й педалювала особливий наратив ексклюзивної вищості російської мови та культури стосовно національних мов, літератур, наукових, мистецьких, історичних надбань окупованих совєтами країн та націй.”
Тут є і про наше теперішнє — війну, переселення, травми, які ми проживаємо зараз і як вони перегукуються з травмами пращурів.
“Уже три століття ворог у нас той самий — підступний і лютий, — тож не зайвим буде нагадати майбутнім онукам та їхнім дітям, як спакувати тривожну валізку, як протриматися у блекаут, за потреби розкласти багаття, очистити воду, надати першу медичну допомогу.”
Книжка велика, місцями навіть хотілося трохи скоротити деякі розділи — настільки детально авторка пропрацьовує теми. Але водночас саме це робить текст переконливим 🔥
Мені здається, книжка буде цікава і тим, хто застав совок, і молодшим поколінням. Міленіали багато чого впізнають про власне дитинство. А зумери місцями будуть у шоці. Раджу тим, хто хоче краще зрозуміти і себе, і старше покоління, наші автоматичні реакції й те, як історія впливає на людей навіть через десятиліття.
“Ми не можемо змінити минуле. Але ми можемо його осмислити. Трошки подумати й перестати нарешті вірити в побрехеньки про «найсмачніший пломбір». Ну так, він смакував, бо іншого морозива не було і вибрати було ні з чого.”
#кт_відгук
Книготерапія 📗Підписатись