7 причин, чому мені сподобався цей трилер:
1️⃣Динамічний, захопливий сюжет
Проста, на перший погляд, історія про патологоанатома-невдаху. Северина не цінують на роботі й мало платять, з особистим життям чоловіка відбувається щось незрозуміле, самооцінка на нулі. Тож перебуваючи практично на дні, він одразу ж хапається за можливість підзаробити. Так, пропозиція не зовсім легальна, так, навряд чи можна чекати чогось доброго від ринку трансплантації органів, але так спокусливо нарешті влаштувати собі забезпечене життя. Зрештою, Северин має забрати в уже мертвих людей якусь дрібничку, те, що їм і так не потрібно. Поки що у мертвих людей, поки що дрібничку.
Крок за кроком, рішення за рішенням патологоанатом змінюється, трансформується — так в усіма зневаженого чоловіка на межі алкоголізму спершу проростає впевненість у собі, а за нею і безпринципність.
2️⃣Це якісний представник жанру з вбивствами та моторошними медичними реаліями, але написаний з гумором.
Перший робочий день після відпустки — це один із найменш гуманних різновидів катування, нарівні з колесуванням або китайською «смертю від тисячі порізів».
3️⃣Крім екшену вистачає психологічних моментів
Головним чином це історія про вибір та моральне падіння людини.
Вибір у вас є завжди. Запитайте себе, чи він того вартий.
— Система, проблема — це все зі словника популістів. Корінь зла — люди, Сева. Тільки вони створюють проблеми. А якщо немає людини, проблема зникає сама собою.
- А ти хотів істерики? Сліз? Я тверезо дивлюсь на світ, Сево. Ми такі, які ми є. Часом доводиться робити погані речі. Навіть страшні. Але кожна подія... навіть смерть... має свій сенс, рухає нас далі.
Але є й інші моменти, над якими хотілося подумати і під час читання, і після.
Люди хотіли турбуватися, людям хотілося знайти страшну небезпеку, що нависла над ними, й уникнути її швидко та за відносно невелику плату. Бо, вилікувавши щось серйозне, пацієнт починає думати, що шанси захворіти чимось серйозним знову надзвичайно малі. Як то кажуть: «Перехитрив смерть».
4️⃣Книга викликає емоції
В моєму випадку більш негативні — здивування, роздратування, обурення, місяцями огиду — але книга чіпляє і якийсь час не відпускає.
Сева пам’ятав, як на одній із конференцій розповідали про стадії переживання горя. Їх було всього п’ять: заперечення, гнів, торг, депресія і прийняття. Всього п’ять простих слів, за якими ховалася вся гама людської муки.
5️⃣Цікаві об'ємні герої зі зрозумілими мотивами, хоча симпатії ніхто з них не викликав. В кращому разі співчуття.
Якби він був поетом, то порівняв би свій внутрішній світ із якою-небудь арфою чи, в крайньому разі, бандурою, на якій одна із струн постійно розтягувалась і з кожним днем звучала дедалі фальшивіше. Налаштувати він її не вмів, тому призвичаївся грати мелодії на решті струн. Гармонія зникла, зате хоча б звучало більш-менш пристойно. Та іноді палець зачіпав цю надірвану іржаву струну, і тоді Сева днями мучився — буквально фізично, як від мігрені, й до нудоти, як від болючого каріозного зуба.
6️⃣Це українська книга, з нашою ментальністю та реаліями
Лікар — це типовий кріпак на медичній плантації, якого можна купити, викинути на вулицю, крити матом, тримати надголодь.
З іншого боку, інтерн — штука багато в чому корисна. Безкоштовна робоча сила, природою створена для відповідальних задач "піди-принеси". Ба більше: суттєва різниця між інтерном і античним рабом полягає в тому, що інтерн був зацікавлений у роботі, яка для нього сама по собі ставала винагородою.
Також люблю, коди події стаються в знайомих мені містах. В цьому випадку добре знайомим виявився не тільки Київ, але й Копер - маленьке приморське містечко у Словенії.
7️⃣Цікавий несподіваний фінал, хоча натяки на нього були, тож він виглядає реалістичним.
Невміння прогнозувати наслідки своїх дій - дуже прикра риса, яка часто зводить усі старання нанівець.
Ставлю 9 ⭐️ з 10 — через те, що книга на одне прочитання. Але якщо любите трилери, то читати варто — книга класна і недарма давно знаходиться в топі продажів.
Книготерапія