👍 Ця книга виявилась куди більш цікавою, ніж я очікувала. Через це прочиталася швидко, хоча легкою її не назвеш. На мій погляд, анотація передає суть сюжету але не суть книги, та й взагалі її "не продає":
"Одного ранку Джінг-хай прокинулася з усвідомленням, що вона більше ніколи не їстиме м’яса. На цьому й завершується звичний для читача класичний сюжет. Жанр роману південно-корейської письменниці Хан Канг балансує між домашнім трилером, притчею про трансформацію і деревофільною медитацією, а оповідь ведеться від імені нікчемного чоловіка героїні, який працює в офісі, одержимого свояка-художника і заклопотаної старшої сестри. Ці герої працюють, відчувають муки творчості, облаштовують власне життя, а от сама Джінг-хай припиняє робити будь-що взагалі."
Куди більш влучною мені здається цитата The Guardian, яку розмістили на звороті:
"Химерні сновидіння, тремтлива напруга, жахлива жорстокість... Цей південно-корейський роман — просто свято. Він чуттєвий, провокуючий, жорстокий, наповнений могутніми образами, вражаючими кольорами і запитаннями, які непокоять… у кожному реченні "Вегетаріанки" надзвичайний досвід. Таке важко буде перевершити."
Мені сподобалось:
👨🦳👵👨🦳 що книга написана від трьох дуже різних персонажів, з власним світоглядом та травмами. Вони постійно рефлексують, а ми «слухаємо» їх відверті думки, бачимо спосіб мислення, різну оцінку одних і тих же подій, поступово розуміємо мотиви вчинків. Любителям психології зайде.
"Ін-хай розуміє, що сама вона обрала шлях не стільки дорослості, стільки боягузства, ставши самопожертовною роботящою старшою сестрою. Вона обрала тактику виживання."
🖌 як це написано — хоча деякі фрази для нас, європейців, звучать екзотично. Якщо при читанні ви звертаєте мову на формулювання та аналізуєте стиль — теж раджу читати.
"Її життя – це не більше, ніж маскарад виснаженого терпіння, не реальніше від телевізійної мелодрами. А зараз поряд стояла смерть, і вона була знайома, мов член сім'ї, якого втратили, а тепер зустріли знову."
Але є нюанс
🤷♂️ Погулявши по сайтах, я побачила купу негативних відгуків. Більшість через те, що книга «викликає огиду».
Так, в книзі багато тригерних моментів і неприємних персонажів, але я вважаю, що виникнення сильних емоцій при прочитанні — це перевага книги, а не недолік. Значить, автору вдалося щось зачепити у вашій душі.
Звісно, кожен має право читати те, що хоче — наприклад, історії, які викликають лише позитивні емоції. Але те, що в «Вегетаріанці» описані моторошні та огидні моменти, точно не робить її поганою. Бо всі вони, на жаль, життєві:
✔️жорстоке ставлення до тварин, дітей, жінок
✔️психологічні травми
✔️психічні розлади
✔️несприйняття думки інших
✔️насилля та збочення
Підсумок
За моїм рейтингом книга заслуговує 10⭐️ з 10, але чи читати таку провокуючу прозу — вирішувати вам. Мені було цікаво побачити, за що ж дають Нобелівську премію, чи зрозумію я книгу — питання відпали.
Книготерапія 📗