Це дуже сильна книга про кризу середнього віку. Час, коли старі опори — ролі, уявлення про себе, очікування від стосунків, батьків, дітей, роботи — перестають працювати. І навіть якщо зовні все виглядає стабільно, всередині з’являється відчуття порожнечі, втоми, втрати сенсу або тихе, але настирливе «щось не так» 😣
Перевал — важкий, але закономірний етап дорослішання. Болісний, але необхідний.
"Джеймс Холліс, один з найвідоміших юнґіанських психоаналітиків, у своїй книзі «Перевал у середині шляху. Як подолати кризу середнього віку та знайти новий сенс життя» досліджує явище кризи середнього віку, показуючи, в чому сенс цієї кризи і як гідно пройти цей етап життя.
Кожен з нас проходить через певний перевал, розташований десь між юнацтвом та останнім переходом у житті від старості до смерті. Такий перевал у середині життєвого шляху стає часом переосмислення свого життя і переорієнтації особистості, нерідко дуже болісним. Ті, хто проходять через цей перевал свідомо, роблять своє життя осмисленішим. Ті, у кого такий перехід відбувається несвідомо, так і залишаються в полоні свого дитинства, незалежно від успіху, якого можуть досягти в зовнішньому житті.
Ця книга допоможе вам зрозуміти сутність і значення перевалу та віднайти ту життєву силу, яка підтримуватиме вас під час злетів і падінь протягом усього життєвого шляху."
Особливо відгукнулись думки:
✔️про особистість
Автор багато пише про зникнення проєкцій: на батьків, партнерів, соціальні ролі, очікування «як має бути». Саме в цей момент стає зрозуміло, що ніхто не прийде й не проживе життя за тебе. І що відповідальність за власну цілісність — це не тягар, а можливість.
"Отримання дозволу на самореалізацію – дуже важливий аспект притаманний середньому вікові. Те, що людина смертна, що її час життя обмежений, що ніхто не звільнить її від відповідальності за своє життя, спонукає їй робити все можливе, щоб якнайбільше бути самою собою."
✔️про стосунки
Про те, що модель злиття рано чи пізно перестає працювати, і в другій половині життя кожен має відповідати за свій внутрішній стан. Про те, що якість партнерства завжди відображає рівень розвитку обох. І що справжня близькість можлива лише між двома окремими, цілісними людьми.
"Один плюс один не дорівнює один, як має бути відповідно до моделі злиття. Ця сума дорівнює 3, дві одиниці — окремі істоти, стосунки яких формують третє, що дозволяє їм виходити за межі їхніх індивідуальностей. Саме інший допомагає нам розширити можливості нашої психіки."
✔️про батьків і дітей
Про сепарацію, про те, як батьківські комплекси продовжують керувати нашими виборами, і про важливу думку: психотерапія — це не про звинувачення батьків, а про вихід із несвідомості. Про дорослу здатність побачити їхню травмованість — і водночас узяти відповідальність за власне життя.
"Якщо ми по-справжньому любимо своїх дітей, єдине, що ми можемо для них зробити, — це якнайбільше розвивати свою власну індивідуальність, бо це дає їм можливість робити те саме."
Рекомендую всім, хто проходить або відчуває наближення кризи середнього віку, а також шукає глибшого контакту з собою, а не чергових відповідей «як жити правильно» 🔥
Це точно одна з тих книг, до яких хочеться повертатися. Більше думок і цитат знайдете за хештегом #вг_перевал в цьому каналі.
#кт_відгук
Книготерапія 📗Підписатись