Після «Походження видів» я сподівалася, що і ця книжка мене вразить. Але вона перевершила очікування! 🔥
Якщо в попередньому романі фокус був здебільшого на одному персонажі, то тут — кілька повноцінних ліній, і саме це робить історію ще об’ємнішою та цікавішою.
"Ніч завдовжки сім років. Сім років помсти, каяття, страху й боротьби за життя.
Однієї ночі Чхве Хьонсу — талановитий бейсболіст у минулому і невдаха нині, — сівши за кермо п’яним, збиває на смерть дівчинку. І з тієї миті потроху втрачає все, що було для нього цінним. Він замовчує цей злочин, намагаючись врятувати свій і без того крихкий світ. І найбільше йому болить за свого сина, єдину радість у сірій буденності його жалюгідного життя, адже його арешт назавжди накладе на дитину тавро сина вбивці. Батько дівчинки, яку він убив, теж любить своє дитя. Любить кулаками. Вона — його власність, його рабиня, частинка його світу, в якому все працює за його правилами й примхами. Він мститься вбивці, та запроторити його за ґрати — мізерна, на його думку, відплата. Він вигадує вишуканіший, складніший і жорстокіший спосіб помститися, дотримується стародавнього закону помсти: око за око, сина за доньку."
Це дуже сильний психологічний трилер: напружений сюжет поєднується з потужною внутрішньою драмою героїв. Авторка підіймає багато складних питань і показує, як одна фатальна помилка здатна зламати долі одразу багатьох людей.
"Він сподівався, що все забудеться.
Вона являлася йому знову і знову. Він бачив її закривавлений образ, чув голос, що гукає: «Тату!», відчував, як вперто борсається затиснуте його лівицею дитяче тільце. Щодня й щохвилини його наново било усвідомленням того, хто кривдник. Миті прозріння доводили його до божевілля, божевілля вганяло його в ступор. Страх — друге ймення цих митей. Страх самого себе, страх перед майбутнім, перед незнанням, якої кривди він ще накоїть, страх того, що він ніколи не повернеться до звичного життя."
Читати цю книжку було не завжди просто, але завжди захопливо. Тут є серйозні тригери — насильство над жінками, дітьми й тваринами. Текст викликає сильні емоції і не відпускає. Емоційна амплітуда дуже широка: від відрази й жаху — до співчуття 😰😢
"Невдовзі він гучно пирснув і залився сміхом, спершися об двері кімнати. На мить у грізному бородатому велеті я побачив Совона. І розгубився. Хіба може людина з таким хлоп’ячим сміхом бути вбивцею? Що насправді він мав на увазі, коли просив почекати? Може, він ніякий не вбивця, може, він — заручник обставин і просить дати йому час, аби це довести?"
Авторка вражаюче працює з темою людської природи: батьківської любові, провини, страху, відповідальності, межі між добром і злом. Тут немає простих відповідей і «зручних» героїв.
"Навіть незрівнянний Кан Інджу несила дати раду з усім на світі. Певне, бажання заплющити очі на страшну правду, на те, із чим не ладен впоратися, — вроджена риса представників роду приматів під назвою люди."
Що ще хочеться відмітити:
✔️Цікава композиція. Ми наче одразу знаємо, що трапилось і хто вбивця. Здається, не вистачає лише кількох пазликів. Поступово ми їх знаходимо, але історія набирає нових сенсів і обертів.
✔️Корейський вайб. Він для нас незвичний, але саме тому такий цікавий. Знову відкрила для себе багато деталей про корейську культуру, побут, мислення.
✔️Метафори. Вони нестандартні, дуже влучні: кажани як тривожні думки, маленькі кімнати як панцир черепахи тощо.
"Я закип’ятив воду і зварив міцну, аж язик скручувало, каву. Половив набридливих кажанів за шкірки й запхав їх у дальній закуток свідомості. Відкинув тривожні думки про дядька."
Усе більше переконуюся, що корейські трилери — це топ, принаймні від Чон Ю Джон. Ця книга мене дуже-дуже зачепила ❤️
Однозначно раджу — якщо ви готові до важкого, глибокого й емоційно насиченого читання.
#кт_відгук
Книготерапія 📗Підписатись