Цю книгу я додала в різдвяну романтичну добірку — і тепер розумію, що трохи схибила. Їй значно більше пасувало б місце серед добірки психологічної прози.
"Роуз завжди любила Різдво, але тепер усе змінилося. У пошуках затишку та усамітнення вона тікає до котеджу в Донеголі, щоб у тихій сільській місцині провести святковий час лише сама.
Чарлі вперше у житті планує зустріти Різдво на самоті. Можливо, для когось це найпрекрасніша пора року, але не для нього. Не цього року. Тож він винаймає котедж у тихому поселенні. Та коли у двері котеджу увійшла незнайомка, обоє розуміють, що їхнє помешкання для відпустки заброньовано двічі. Кожен сподівався провести це Різдво наодинці, але життя може змінитися назавжди, якщо двоє раніше незнайомих людей, — а в кожного свої внутрішні травми, — погодяться провести його разом."
Книга виявилася не такою легкою, як я очікувала. Це не ромком і не солодко-ванільна різдвяна історія.
В книзі немає інтимних сцен. Так, тут є розвиток романтичних стосунків, але передусім — це роман про людей за 30, з власними травмами, кризами, внутрішніми зламами й спробами зібрати себе заново.
У кожного героя свій біль, свій досвід і своя потреба, яку треба навчитися чути. Це історія про проживання горя, відновлення й зцілення ❤️
Тут багато психології, уважності до внутрішніх процесів. Водночас це не важкий текст, а радше підтримувальний і терапевтичний. Не порожній, не поверхневий, із думками, які хочеться забрати з собою.
"Коли ти впала на дусі, завжди пам'ятай про силу простих речей, дорогенька. Це ті речі, які допомагають нам пережити найтемніші дні. Спостерігай за природою, слухай улюблені пісні, поговори з хорошим другом, спечи смачний торт. Це дрібниці, які допоможуть тобі підійнятися. "
"Немає жодних правил. Горе не кваплять, моя люба. І точно так само немає доброго чи поганого часу, щоб знову усміхатися після втрати когось близького. Тому ніколи не бійся всміхатися знову. Пам'ятай це, будь ласка. Якщо через когось або щось ти усміхнулася, то вважай це вдалим днем."
Взагалі, ця книга трапилася зі мною дуже вчасно і відгукувалась зовнішнім подіям та внутрішнім процесам. Ось цей "аутотренінг" я точно забираю як готовий шаблон побудови опори на себе:
"Знаю, що насподі душі я сама собі маяк.
Я – надія. Я – безпека. Можу витримати будь-яку бурю. Я стоятиму твердо й міцно, хай би як хвилі вдарялись і розбивались об мене, хай би який хаос панував у світі і хай би які виклики кидало мені життя.
Я можу приглушити своє світло, коли мені потрібен відпочинок. Можу світити яскраво, та найбільше направлятиму світло так, аби бачити свою дорогу і допомагати й захищати інших на їхньому шляху. Я сама собі маяк."
Раджу, якщо любите психологічні романи, історії про зцілення і доросле кохання — з легкою різдвяною ноткою. Якщо проживаєте втрату стосунків, книга взагалі може бути терапевтичною.
👎 Не підійде, якщо шукаєте щось максимально легке, солодке й суто розважальне.
Мені книга дуже зайшла. Я точно пам’ятатиму її як теплу історію про відновлення зі світлим фіналом.
#кт_відгук
Книготерапія 📗Підписатись