Книга мені дуже сподобалася. Це глибока, емоційна та напружена історія про жінку, яка живе у стосунках, де панує насильство.
"Схопивши трохи одягу й заштовхнувши до машини двох маленьких доньок, Кіра Фей вирішує, що настав час покласти всьому край. Вона не знає, що робити й куди втікати, але якщо залишиться, пекло продовжиться...
З боку її життя завжди здавалося казкою: добрий і уважний чоловік із взірцевої ірландської родини, галасливі дітки, дім. Ніхто не знав, що насправді Раян контролює кожен її крок, впадає в нестримну агресію, унеможливлює спілкування з друзями й забороняє працювати.
Наважившись на втечу, Кіра зазнає труднощів: відсутність житла, коштів та опор — і починає сумніватися у своєму рішенні. Однак найголовнішою цінністю для неї є спокій доньок.
Тим часом Раян намагається зробити все, щоб повернути дружину додому…"
Авторка майстерно показує, як діє аб’юзер (на скріншоті типова історія початку таких стосунків, виділила ред-флегі). Як поступово вибудовується газлайтинг, ізолювання від близьких, руйнування самооцінки. Вражає, що навіть освічену, сильну жінку можна зламати, зробити залежною, якщо системно тиснути 🤬
В книзі дуже точно передано внутрішній світ жертви — її суперечливі думки, страхи, сором, спроби знайти виправдання чоловіку, а потім нарешті прагнення вирватися з цього кола.
Це історія про трансформацію жінки, яка довго мовчала, терпіла, але все ж знайшла в собі сили сказати «досить». Її шлях непростий, але реалістичний — і саме тому такий сильний 🗺
"Піти – це одна річ, не повернутися – зовсім інша."
"Суд – це щось велике і невідоме, і це її лякає. Оголити своє життя, опинитися у владі чужого рішення."
"Але, Кіро, річ у тому, що дітям не потрібно, щоб ви весь час були з ними. Хочете – вірте, хочете – ні, але дітям потрібно, щоб із вами все було гаразд."
Що ще хочу відмітити:
✔️На сайті видавництва писали, що книга сподобається прихильникам Колін Гувер і Фредріка Бакмана. «Гніздо» мені сподобалося набагато більше, ніж «Покинь, якщо кохаєш». Вони схожі лише тематикою, але стиль і глибина в О’Донел зовсім інші. Можливо тому, що книга Гувер розрахована на молоду аудиторію, а "Гніздо" – на більш зрілу (героїні 36 років). А з Бакманом взагалі не побачила паралелей. Хіба що психологізм.
✔️В книзі чудово змальована Ірландія — її побут, соціальні реалії. Наприклад, мене приємно здивувало, що бездомним там надають готель, поки вони чекають на муніципальне житло. Хотілося б, щоб і в нас жінки в скрутних ситуаціях мали, куди піти. А з деякими речами в Україні набагато простіше. Наприклад, знайти житло в оренду. Або розлучитися.
"Як вам відомо, ви не можете почати процедуру розлучення раніше, аніж через два роки після розставання."
✔️Ще одна річ, яка мені сподобалась — вкраплення згадок про улюблені книжки героїні, що робить текст теплішим, а Кіру — ближчою.
У підсумку
Це книга, яка викликає і співчуття, і захоплення. Вона змушує задуматися і додає надії ❤️
Раджу всім, хто цікавиться психологією стосунків, темою аб’юзу, розлучення й жіночої трансформації.
І якщо ви вмовляєте себе, що «усе добре», а вам насправді погано, то ця історія може стати поштовхом, щоб змінити своє життя.
"Якщо ви — пташка, то гніздо — найнебезпечніше для вас місце. Бо ж хижаки знають, де вас знайти."
#кт_відгук
Книготерапія 📗Підписатись