💓Десь пів книги я вважала, що вона написана для підлітків чи юних дівчат, для яких актуальна тема першого кохання, побудови стосунків, шлюбу. Спочатку історія здавалася легкою, романтичною, і була не дуже цікавою для мене.
А потім все різко змінилося, і лав-сторі перетворилася на драму. Головній героїні довелось швидко дорослішати, робити складні вибори, боротися з собою. Оце вже цікаво, оце вже я люблю!🙂
Щоб не спойлерити і не переказувати сюжет, скажу лише, що я ніколи не розуміла жінок, які залишаються з чоловіками, що їх кривдять. Після прочитання книги я трошки їх розумію 🙁
Розумію не в тому сенсі, що жертви роблять правильно і треба терпіти. Стало ясно, як вони мислять і як виходить, що вони дозволяють ображати себе все більше і більше.
"Частина мене думала, що краще б я ніколи його не зустрічала. І частина хотіла, щоб я змогла йому пробачити."
"Ви не можете просто перестати кохати когось тільки через те, що він завдав вам шкоди. Найбільшого болю завдають не людські вчинки, його завдає кохання. Якби вчинок не був пов'язаний із коханням, цей біль було б легше пережити."
"Цикли існують завдяки неминучим болісним розривам. Щоб зруйнувати звичайний стереотип, треба пережити надзвичайно багато болю і набратися сміливості. Інколи набагато легше просто рухатись по знайомому колу, ніж hiпоглянути страху в обличчя, вистрибнути з кола і можливо не приземлитися на ноги."
Отже, книга заслуговує уваги, якщо вас цікавлять:
✔️теми гайзлайтінгу та аб'юзу,
✔️чому чоловіки стають кривдниками, а жінки — жертвами,
✔️та що з цим всім роботи.
Я не можу поставити їй десять з десяти, але планую читати продовження — «Залишся, якщо кохаєш». Хоча на початку була впевнена в протилежному.
#кт_радить