Викрасти флот під келих шампанського: найзухваліше піратство Другої світової

Чи можна захопити ворожі судна просто в порту нейтральної держави, не втратити жодного бійця й не спровокувати нову війну? У січні 1942 року британські диверсанти довели, що іноді для цього достатньо ретельної розвідки, раптового нападу, вибухівки й вечері, яка відверне увагу екіпажів.

Операція «Постмейстер» відбулася на острові Фернандо-По — сучасному Біоко в Екваторіальній Гвінеї. Тоді острів належав Іспанії, яка формально не брала участі у Другій світовій війні. У гавані колоніальної столиці Санта-Ісабель перебували три судна держав Осі: італійський вантажопасажирський пароплав Duchessa d’Aosta, німецький буксир Likomba та пришвартована до нього баржа Bibundi.

Британська розвідка підозрювала, що вони могли забезпечувати німецькі підводні човни припасами й передавати відомості про союзне судноплавство. На Duchessa d’Aosta працювала радіостанція, а в трюмах зберігалася стратегічно важлива сировина.

Відкрита атака створила б дипломатичну кризу. Захоплення кораблів у територіальних водах нейтральної Іспанії було очевидним порушенням її суверенітету, а режим Франсіско Франко підтримував тісні зв’язки з Берліном і Римом. Тому британці вирішили провести операцію таємно, а свою причетність — заперечувати.

План розробили в Управлінні спеціальних операцій, SOE, за участю загону майора Густава Марч-Філліппса. До рейду залучили британських оперативників і завербованих у Західній Африці моряків, які мали керувати буксирами. Серед диверсантів перебував данець Андерс Лассен — майбутній командос, який наприкінці війни посмертно отримав Хрест Вікторії.

Важливу роль відіграв агент SOE Річард Ліппетт. Під прикриттям працівника торговельної компанії він спостерігав за гаванню, вивчав розташування суден і знайомився з їхніми офіцерами. Увечері 14 січня 1942 року Ліппетт запросив частину німецьких та італійських моряків на вечерю до місцевого закладу. Поки гості спілкувалися й випивали, на кораблях залишилися скорочені вахти.

Тим часом із Лагоса до Фернандо-По наблизилися два буксири — Vulcan і Nuneaton. Після настання темряви вони без вогнів увійшли до гавані. Одна група рушила до Duchessa d’Aosta, інша — до Likomba та Bibundi.

Нападники піднялися на борт, застали вахтових зненацька, обеззброїли їх і взяли судна під контроль. Декількох моряків поранили під час коротких сутичок, але загиблих не було. Сапери заклали вибухівку на якірні ланцюги: підняти важкі якорі непомітно було неможливо, тому сталь просто розірвали зарядами.

Вибухи підняли тривогу, але було запізно. Буксири вже виводили захоплені судна з гавані. Активна фаза рейду тривала приблизно пів години.

У міжнародних водах трофеї зустрів британський корабель HMS Violet, який супроводив їх до контрольованого союзниками порту. Лондон підготував легенду прикриття: нібито Королівський флот випадково виявив кораблі у відкритому морі після того, як вони самовільно залишили Санта-Ісабель.

Іспанська влада цьому не повірила й заявила протест. Однак уряд Франко не хотів перетворювати обмежений інцидент у Західній Африці на відкриту війну з Британією. Заперечення Лондона не робили операцію законною, але створювали дипломатичну завісу, за якою обидві сторони могли уникнути подальшої ескалації.

Захоплену Duchessa d’Aosta перейменували на Empire Yukon і передали британському Міністерству військового транспорту. Судно використовували до завершення війни, а згодом продали приватному власникові. Буксир і баржа також перейшли під контроль союзників.

@istorium_ua