«Котлета по-київськи»: як президент США благав Україну не виходити з СРСР

Уявіть ситуацію: до проголошення Незалежності України залишається рівно 23 дні. До Києва прибуває президент США Джордж Буш-старший. Але замість слів солідарності з народом, який століттями виборював волю, лідер вільного світу піднімається на трибуну українського парламенту й починає переконувати... не руйнувати Радянський Союз.

Цей виступ назавжди ввійшов в історію як «Chicken Kiev speech» («Котлета по-київськи») — один із найбільших геополітичних прорахунків Білого дому у ХХ столітті. Чому американський президент раптом узявся захищати імперію, що розвалювалася на очах, і який урок ми маємо винести з цього сьогодні?

На календарі було 1 серпня 1991 року. Спекотний Київ ще жив у радянських декораціях, але в повітрі вже пахло тектонічними змінами. Буш прибув сюди всього на кілька годин транзитом із Москви, де щойно підписав із Михайлом Горбачовим історичний договір про скорочення озброєнь (СНО-1).

Вашингтоном тоді керував панічний страх перед невідомим. Американські аналітики жахалися розпаду ядерної наддержави на некеровані уламки з тисячами боєголовок і спалахами міжетнічних воєн — таку собі «Югославію з ядерною валізкою». Для Буша Горбачов був зрозумілим і передбачуваним партнером, а прагнення союзних республік до суверенітету здавалося небезпечним хаосом.

Промову для президента готувала Рада нацбезпеки США, а серед її ключових авторів була молода радянологиня Кондоліза Райс — майбутня держсекретарка Сполучених Штатів. Завдання стояло суто прагматичне: заспокоїти Кремль і переконати українських депутатів підписати новий союзний договір.

Коли Буш зайшов до сесійної зали Верховної Ради УРСР, напруга зашкалювала. Поруч сидів голова парламенту Леонід Кравчук, на стіні височів барельєф Леніна, а в залі сиділи два непримиренні світи: комуністична більшість («група 239») і дисиденти з «Народного руху», які тримали на лацканах піджаків тоді ще напівпідпільні синьо-жовті значки.

І тут пролунали слова, що шокували українських патріотів. Буш прямо застеріг присутніх від «самовбивчого націоналізму» і заявив, що США не підтримуватимуть тих, хто хоче «замінити далеку тиранію на локальний деспотизм». Комуністична номенклатура аплодувала президенту США стоячи, тоді як опозиціонери сиділи в крижаному оціпенінні.

Щоб не дратувати Москву, американський лідер демонстративно дистанціювався від прихильників незалежності. Він навідріз відмовився від окремої зустрічі з лідерами українського національного руху, обмежившись лише кількома сухими фразами в кулуарах Верховної Ради.

Справжній скандал вибухнув уже у Вашингтоні. 29 серпня 1991 року впливовий колумніст газети The New York Times Вільям Сефайр розніс промову в пух і прах, охрестивши її «Chicken Kiev speech». Тут крилася дошкульна гра слів: «chicken» в американському сленгу означає «боягуз». Сефайр відкрито висміяв Білий дім за боягузтво перед Кремлем та катастрофічну нездатність відчути дух історії.

Іронія долі виявилася нищівною. Коли колонка Сефайра вийшла друком, старий світ уже розсипався на порох. Рівно через 23 дні після промови Буша, 24 серпня 1991 року, Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України.

Серпневий путч остаточно поховав ідею «оновленого союзу», а 1 грудня 1991 року понад 90% українців на референдумі поставили остаточний хрест на СРСР. Усі хитромудрі конструкції Вашингтона зі збереження «керованої стабільності» пішли прахом. Білому дому довелося екстрено змінювати курс і вже наприкінці грудня встановлювати дипломатичні відносини з молодою державою.

«Котлета по-київськи» Джорджа Буша — це хрестоматійний приклад того, як великі держави фатально помиляються, коли оцінюють реальність виключно крізь призму імперських столиць. Вони чіпляються за знайомий статус-кво зі страху перед невідомістю і щиро вірять, що прагнення націй до свободи можна пригальмувати дипломатичними повчаннями.

@istorium_ua