Макс мене наздогнав і намагався відволікти розмовою.
Ми зупинилися біля вільної лави. Вона була розвернута до моря. Я сіла на неї. Макс сів
поруч і вже встиг відкрити пляшку.
Так минуло пів години. І якось так вийшло, що пила одна я. А Максу знову довелося
вислуховувати мене.
- І ти розумієш, я начебто довіряю йому, але пів року, це так довго! І весілля ми
відклали. - почувши про весілля Макс насупився, і видно, що стримав себе, щоб щось
не сказати. Але я вважала за краще на цьому не зациклюватися. Я продовжувала
виливати душу, поки знову не розридалася.
- Іди сюди. Страждальниця ти моя! - перетягнув він мене до себе на коліна. І я його
просто обійняла. Мені навіть якось легше ставало, коли він просто мене обійняв. А я
зрозуміла одне, що рідніше, ніж Макс, мені тільки мати.
Так нас і застали Люсі та Хлоя.
- Ви тільки подивіться на цю парочку! - реготнула Люсі й плюхнулася поруч. Хлоя
стояла насуплена. Їй не подобалося, що ми з Максом настільки близькі.
- Ну що, куди сьогодні підемо? - запитала Люсі.
- Не знаю, мені нікуди не хочеться! - відповіла я
- О, почалося! Макс, ну скажи їй, що так не можна! Потрібно відволіктися!
- Крихітко, слухай, що тобі розумна людина каже, - я насупилася і встала.
- І що ви пропонуєте?
- Я тут один паб знаю...- почала Хлоя.
- О, ні! Мені вчорашнього вистачило. У мене все ще голова болить.
- Ходімо. Сьогодні так пити не будемо. Просто весело проведемо час.
Про весело проведемо час, це Хлоя влучила в саму точку. Я вже була захмеліла після
випитого вина, а кілька коктейлів додали мені настрою.