Krus

З Днем захисників і захисниць України!

Сьогодні хочу сказати просто і по-людськи - дякую.

Дякую кожному, хто зараз в окопі, на позиції, в небі, на воді, в шпиталі чи на ротації. Кожному, хто тримає наш спокій на своїх плечах. Кожній, хто обрала форму замість зручного життя.

Ми тут живемо, працюємо, сваримося через дрібниці, народжуємо дітей і намагаємось навіть будувати плани. І все це можливо лише тому, що є ви.

Я знаю, що слова не зігріють у холодному бліндажі і не повернуть втраченого.
Ми перед вами в постійному боргу!

Окремо хочеться схилити голову перед тими, хто не повернувся. Ваші імена з нами назавжди.

Всіх козаків з козацьким святом!

Дуже шкода спостерігати весь цей конфлікт.

Дуже хотілося б щоб його не було.

Мені хочеться підтримати команду Михайла Федорова, бо вони жодного разу не відмовили у проханнях військових в тому, що допомагало обороноздатності.

Але чесним буде сказати і те, що команда главкома Сирського теж не відмовила в жодному проханні для військових.

Можливо так мені щастило, але під кожним рішенням яке наближає перемогу і де зверталися був підпис і міністра і главкома.

Конфлікти бувають і будуть постійно.
Більшість з них лишаються за зачиненими дверима.

Дуже хочеться щоб все це закінчилось, спали емоції і всі спроможні люди далі продовжували працювати на перемогу.

Міністр Федоров і главком Сирський однаково раділи спаленим російським НПЗ, техніці та вбитим ворогам. Однаково раділи цьому люди з картонками і без.

В мене немає рішення, але є величезне бажання щоб таких конфліктів в нас не було.

Я мрію щоб на мітингах стояли не ми, а росіяни!

Тарас Шпук - Герой України. Посмертно.

Сьогодні Президент України Володимир Зеленський присвоїв Тарасу Шпуку найвищу державну нагороду - «Золоту Зірку».

Її вручають за визначні героїчні вчинки, і саме таким Героєм Тарас і був: воїном, ветераном, учасником Революції Гідності, членом команди фонду Повернись живим. Людиною, про яку ми давно знали те, що тепер офіційно підтвердили на найвищому рівні.

Нагороду передали його мамі.

Про Тараса говорили, що він може дістати з неба будь-яку зірку. Сьогодні одна з них стала його.
Тарас став на захист країни у 2014 році, а у 2019-му долучився до команди Повернись Живим і взявся за те, що тоді багатьом здавалося майже неможливим - зробити ветеранський спорт в Україні сильним, помітним і по-справжньому потрібним.

Можливо саме в ці дні Тарас міг і мав би стати тим найкращим міністром ветеранів. Але він робив для ветеранів все без жодного статусу.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, він думав не про власну безпеку. Під час боїв на Київщині, ризикуючи життям, вивозив обладнання для адаптивного спорту, щоб збірна України могла виступити на Invictus Games. Паралельно допомагав підрозділам, розвозив допомогу під обстрілами туди, де її найбільше чекали. А потім знову повернувся до війська.

Тарас Шпук загинув у вересні 2025 року зі зброєю в руках, виконуючи бойове завдання у складі групи спеціального призначення.

Вічна пам'ять і слава Герою України! Тепер офіційно

Цієї страшної ночі загинув дядь Вова.

Саме так ми його називали. Працював охоронцем. Слідкував за територією де розміщений офіс каналу Ісландія.

Мимо дядь Вови муха не пролітала. Він знав все.
Він годував котів які десь прибилися і в яких кожного разу народжувались малята.
Він відправляв на схід кожен пікап з нами.
Зустрічав військових.
Все запитував навіть якщо це була не його справа, але і за це ми любили дядь Вову також.

Вчора його бачив, сидів на лавці на голому торсі і казав:
Щось ти Саня, цього разу не залітаєш. а спокійно заїїхав. А ще казав - знову моя зміна, знову значить будуть хуярити.

В нього родичі на війні, хтось навіть пропав безвісті. Він періодично підходив до мене і казав - віправ ще посилку моїм племінникам, їх адреси були старанно записані на листочку.

Я пишу цей пост і мене заливає сльозами. Загинув українець, який чесно робив свою роботу і любив її.
Але і цій людині хочеться віддати найвищу шану і найбільші нагороди. Бо в останні дні свого життя як вже розповіли сьогодні він врятував людину. Разом з ним переховувався від обстрілів ще один хлопець. Дядь Вова відкривав маталеві ворота щоб випустити хлопця який побіг і це його врятувало. Дядь Вова не врятувався.

Офісне приміщення розбите. Побита машина на яку ще не закрився збір, яку планували відправляти на Запоріжжя.
Не ясно як це відновлювати, але це ніщо порівняно з людським життям.

Хотілося б знову приїхати на офіс і почути:
- Йобані підараси, так хуярило, що мене аж відкинуло, але все добре, ми цілі, тільки кіцьки десь нема.

Світла пам'ять, світлій людині!

Повіряна тривога!

Анонсований масований обстріл

Люди вночі продовжують робити свою роботу.

Дуже раджу подивитись документалку про голосування за Конституцію 30 років тому.

Вона дуже передає атмосферу всю напругу, коли все висіло на волосині, коли за кожну статтю про мову, символіку, землю йшла справжня боротьба до ранку.

Дивишся і розумієш, якою ціною нам дісталась ця держава. І наскільки це актуально сьогодні.

🎬 https://youtu.be/Rg3XrrZGdMg

Де Ленін впав, стоятиме Мазепа: президент Зеленський анонсував пам'ятник гетьману в центрі Києва.

Як на мене це сильно і правильно. Це позиція і це не безсенсові фонтани посеред бульвару чи інша нісенітниця.

Дякую за це!

Сьогодні відбувся обмін. Ще 160 наших людей вдома.

Кожен раз я думаю, що мене вже важко пробити на емоції, але кожен раз в мене сльози на очах від наших людей.

Всю дорогу від кордону до Чернігова безперервний потік людей з прапорами.
Старі, молоді, здорові і хворі. Водії з тракторів, автівок та маршруток, всі зупиняються помахати і привітати наших хлопців, які після довгих років тортур і полону повертаються.

Потім проїздить колона і люди бережно згортають прапори, вони знову їх дістануть, коли наші знову будуть повертатись додому.

Сьогодні Президент відправив Орден Білого Орла назад до Варшави. Новою поштою!)

Є межа, за якою вдячність не означає мовчання. Повернути нагороду — не образа. Це, як то кажуть, акуратно спакувати й передати з повагою до себе.

У 2023-му орден адресувався не одній людині. Він адресувався Українському народові та нашій армії — так тоді й говорилося. А коли символ раптом починає означати щось зовсім інше, тримати його вдома якось ні до чого.

Чудова історія з чемпіонату світу з футболу.

40 років. Друга ліга Португалії. Трансферна вартість — менше, ніж однушка в Києві.

Усе це — про воротаря, який учора зупинив чемпіонів Європи. 33 удари в його ворота — і жодного гола. 7 сейвів. Іспанія 0:0 Кабо-Верде.

Жозімара Жозе Евора Діаша (Возінья) більшість не знала ще вчора вранці. Сьогодні у нього 9,1 млн підписників в Інсті. За добу. Ще нещодавно в нього було всього 20 тисяч підписок.

Кабо-Верде — це острівна країна, яка вперше в історії потрапила на чемпіонат світу. І в першому ж своєму матчі зіграла в суху нічию з одним із головних фаворитів турніру.

Люди питають, навіщо на ЧС 48 команд. Ось навіщо. Щоб такі історії взагалі могли статись. Щоб 40-річний воротар з другого дивізіону міг стати героєм планети за один вечір.

Як шкода, що не грає Україна.