Побачила цей пост про те, що буцімто ШІ зробив настільки точний переклад, що присоромив живих перекладачів (крім професійного перекладача, який сказав, що в ньому нема оригінального авторського голосу). Одразу скажу, що нічогісінько не знаю про механізми роботи ШІ та машинного перекладу, тим паче про китайську, але в мене є на старті питання — як ШІ дає раду з неологізмами та синонімами?

З неологізмами питання двостороннє: якщо це неологізм авторський, його треба адаптувати з урахуванням особливостей мови (простіше кажучи — як би, скажімо, цю нову технологію або поняття називали в нас). Чи впорається ШІ з адаптацією Ґібсонівського ICE («крига»), яке по суті абревіатура й повинне у нас розшифровуватися? Чи адаптує адекватно які-небудь М’євіллівські чи Вандермеєрівські приколи? Тобто може й так, якщо задати йому окрему задачу, але якщо ці слова зустрічаються в контексті цілого тексту, який цілком проганяють через програму, і цього слова немає в словниках, якою буде логіка програми в такому випадку? Інший бік: чи придумає ШІ перекладний неологізм, наприклад, одне поки невикористовуване зручне слово на місці усталеного виразу з 2-3?

Далі, як обирається для перекладу слово з синонімічного ряду? Що обере — іти, чимчикувати чи дріботіти? Який із десятка синонімів горизонту кращий конкретно для цього твору та стилю? Це рішення суто стилістичне, ШІ тут може теоретично спиратися тільки на текст інших перекладів, але якщо їх немає? Як зрозуміти тонкий нюанс, який самі перекладачі можуть відчувати по-різному?

От мій нинішній переклад: дуже кучерява авторська мова, подекуди незвична структура речень, багатий синонімічний ряд. До всіх кучерявих слів я, звісно, намагаюся підібрати кучерявий український аналог, де це можливо. Але загальний стиль також спонукає мене шукати синонімічні альтернативи там, де їх в оригіналі explicitly немає (floor/долівка, marsh/драговина, fleece/руно), бо це вкладається в логіку тексту: я розбираю його по частинках і наново збираю вже у своєму варіанті з урахуванням загального контексту. Чи зробив би так машинний переклад?

Ми ж любимо переклади не за сам зміст, а за мову, стиль, авторський та перекладацький голос, а це тонка інтуїтивна робота, яка від виконавця до виконавця може дуже відрізнятися (інакше у нас не було би п’яти різних версій «Серця пітьми», це було б марно). Звісно, якщо комусь подобається уніфікованість, на здоров’я, але я далека від думки, що професія загинається, бо нам за природою все ж таки зазвичай більше подобається комунікувати з іншим людським, ніж із машинним, а переклад — це дуже людське й індивідуальне.